http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/9917 Tue, 21 Apr 2026 14:02:38 GMT 2026-04-21T14:02:38Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12621 Title: Джерела художньої образності в постмодерністській естетиці Authors: Лосик, Ореста Миколаївна Abstract: For centuries, in Western aesthetics the visualization of imaginary or thinkable had been consistent with the metaphysical idea of the mind, which in itself is paradoxical, since “rational” cannot be interpreted unambiguously in the language of “figurative”. Over the last few decades, postmodern creativity has reflected, through artistic means, the latest trend in the worldview and the perception of the world that is characteristic of ever-expanding civilizational areas. The imagery it strives for, differs from the classic models and often provokes challenges, experimentation, conceptual diversity and so on. These characteristics are due not only to contemporary cultural reality, their semantic preconditions are also rooted in a more or less distant past. The study of certain aspects of these sources predetermines the topicality of the present research. The aim of the article is to examine the aesthetic origins of postmodern artistic imagery and their relationship with cultural-worldview changes in the contemporary reality. The task that has been set is to trace the parallels in ideas between modernist and postmodern interpretations of changes in life reality and to analyze their influence on the understanding of the possibilities of artistic and imagery expression and artistic freedom. The following methods have been applied herein: the general scientific methods include synthesis, analogy and generalization, the specific philosophical methods are phenomenological and transcendental. The following results were achieved: the thesis about the influence of modernist ideas on the emancipation of the contemporary Western worldview in general, and within it – the postmodernism as well, was confirmed. On the example of Ch. Baudelaire’s aesthetic conception about the fragmentation and flow of «modernity» it was analyzed how artistic expressiveness interprets the temporal uniqueness of each immediacy with its experiences in past, present and future. On the basis of the researches by J. Bart, L. Fiedler, J.-F. Lyotard, M. Featherstone chosen for the present analysis, the ways of development of intertextual possibilities in expressiveness initiated by modernism already in postmodern theory and practice, in particular in transavantgarde were traced. It is argued that the variability of aesthetic criteria desacralizes the sphere of creativity and extends to everyday life that is beyond creativity. At the same time, it is stated that the freedom of artistic expression in postmodern art continues to reflect the pursuit of heterogeneity and the diversity of contemporaneity in general. У західній естетиці впродовж століть візуалізація уявного чи мислимого узгоджувалася з метафізичною ідеєю розуму, що саме собою є парадоксальним, адже «раціональне» не здатне однозначно інтерпретуватися в мові «образного». Упродовж кількох останніх десятиліть постмодерністська творчість художніми засобами відображає новітню тенденцію у світобаченні та світорозумінні, характерну для щораз ширших цивілізаційний ареалів. Образність, до якої вона прагне, відрізняється від класичних взірців і нерідко провокує викличністю, експериментальністю, концептуальним багатоманіттям тощо. Перелічені характеристики зумовлені не лише сучасною культурною дійсністю, їх смислові передумови закорінені в більш чи менш віддаленому минулому. Дослідження окремих аспектів цих витоків і зумовлює актуальність нашої розвідки. Мета пропонованої статті – розглянути естетичні витоки постмодерністської художньої образності та їх взаємозв’язок із культурно-світоглядними змінами сучасної дійсності. Поставлено завдання прослідкувати ідейні паралелі між модерністськими і постмодерністськими інтерпретаціями змін життєвої дійсності та проаналізувати їх вплив на трактування можливостей художньо-образної виражальності і мистецької свободи. Із загальнонаукових застосовано методи: синтезу, аналогії та узагальнення, з конкретних філософських використано феноменологічний і трансцендентальний підходи. Досягнуто таких результатів: підтверджено тезу про вплив модерністських ідей на емансипацію новітнього західного світогляду загалом, в в його межах – і постмодерністську течію. На прикладі естетичної концепції Ш. Бодлера про фрагментарність і плинність «сучасності» проаналізовано, як саме мистецька виражальність інтерпретує часову неповторність кожної актуальності з її досвідами в минулому, теперішньому та майбутньому. За допомогою вибраних розвідок Дж. Барта, Л. Фідлера, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фізерстоуна прослідковано шляхи розвитку започаткованої модернізмом інтертекстуальних можливостей виражальності вже в постмодерністській теорії та практиці, зокрема трансаванґарді. Арґументовано, що неусталеність естетичних критеріїв десакралізує сферу творчості та поширюється і на позамистецьку щоденність. Стверджено водночас, що свобода художньої виражальності в постмодерністському мистецтві продовжує віддзеркалювати тяжіння до гетерогенності та багатоманіття сьогодення в цілому. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12621 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12620 Title: Правопівкульна методика навчання образотворчому мистецтву та її роль у художній підготовці студентів Authors: Бутенко, Елеонора Геннадіївна Abstract: У статті розкриваються особливості використання методу правопівкульного малювання для розвитку творчого потенціалу студентів. Висвітлено суть та фізіологічну основу методу правопівкульного малювання. Привернена увага до того, що метод правопівкульного малювання дозволяє одночасно вирішувати основні два завдання: розвиток правої півкулі і розкриття творчих здібностей. Подано методику використання методу правопівкульного малювання під час художньої підготовки студентів. Визначено, що методика правопівкульного малювання дозволяє прибрати всі ті блоки і затиски, які були присутні у студентів. Метод правопівкульного (інтуїтивного) малювання дозволяє проявити індивідуальність; спрощує творчий процес; вимикає аналіз діяльності; позбавляє від внутрішніх перешкод; допомагає відчути внутрішню гармонію; розкриває творчі здібності; робить людину більш уважною до людей і навколишнього світу. Розкрито механізми розвитку творчого потенціалу студентів засобами правопівкульного малювання. Із використанням правопівкульної методики навчання образотворчому мистецтву власне-особистісні функції студентів включаються в освітній процес. У висновках зазначається, що метод інтуїтивного живопису, або правопівкульне малювання – це захоплюючий спосіб навчання малюванню. Правопівкульне малювання – сучасний метод навчання основам художнього бачення, а також технікам малювання. Використання засобів правопівкульного малювання дозволяє студенту розблокувати свою потенційну здатність до творчої зображувальної діяльності. У ході занять мислення звільняється від стереотипів, що заважають жити і насолоджуватися життям. Студент починає мислити більш креативно. З’являється задоволення собою, результатом виконаної творчої роботи як художника, повага до результатів своєї роботи дає можливість знайти точки гармонії в собі, ще більш розвивається інтуїція, адже, прислухаючись до себе, ми можемо керувати собою і, перетворюючи свій світ, перетворювати життя навколо себе. Окреслено шляхи подальших досліджень у цій галузі, що потребує механізму коректного та ефективного асимілювання методу правопівкульного малювання до академічного навчання образотворчому мистецтву. The features of the use of the rectangular drawing method for the development of students’ creative potential are revealed in the article. The essence and physiological basis of the method of rectangular drawing are covered. Attention is drawn to the fact that the method of rectangular drawing can simultaneously solve the main two problems: the development of the right hemisphere and the disclosure of creative abilities. The technique of using the rectangular drawing method in the artistic preparation of students is presented. It is determined that the technique of rectangular drawing allows to remove all those blocks and clips that were present in students. The method of rectangular (intuitive) drawing allows: to show individuality; simplifies the creative process; excludes activity analysis; eliminates internal obstacles; helps to feel inner harmony; reveals your creative abilities; makes people more attentive to people and the world around them. The main purpose of art therapy in the context of rectangular drawing techniques is to harmonize the mental state through the development of the capacity for self expression and self-knowledge. The mechanisms of development of students’ creative potential by means of rectangular drawing are revealed. It is stipulated that with the use of the law-based teaching method of teaching fine arts, which are based on personality-oriented teaching of fine arts, students’ own-personal functions are included in the educational process. The findings state that the method of intuitive painting, or right-handed drawing, is a fascinating way of teaching drawing. Right-hemisphere drawing is a modern method of teaching the fundamentals of artistic vision and drawing techniques. The use of rectangular drawing tools allows the student to unlock his or her potential for creative imagery. During the lessons, thinking is free from stereotypes that interfere with living and enjoying life. The student begins to think more creatively. In the process of drawing, the ability to incorporate inspiration at the right moment is formed. There is a satisfaction with oneself, the result of a creative work as an artist, the respect of the results of one’s work makes it possible to find the points of harmony in oneself, the intuition develops even more – after listening to oneself we can control ourselves and transform our world, transform life around ourselves. The ways of further research in this field are outlined, which further research requires a mechanism of correct and effective assimilation of the rectangular drawing method to academic teaching of fine arts. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12620 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12619 Title: «Я і ніщо»: символічність реального або реальність символічного (за матеріалами творчості Г. Пінтера) Authors: Яровицька, Наталя Анатоліївна; Мельник, Емілія Анатоліївна Abstract: Актуальність. Світ розуму та почуттів у світоглядній парадигмі мав зустріч з одним із висловів німецького письменника Й. Ґете, який є автором важливої сентенції, суть якої розкривається в тому, що набуття повноти (всього) для суб’єкта, історії, часу, мови неможливо без проходження стану «ніщо». Мета. Представити абсурд як філософську платформу «Зустріч-Подія», яка має травматичну спрямованість, де герої, їх діалоги є лише фоном, мовним «мереживом», створюючи кокон долі для персонажів. Методи. Літературна скарбниця сучасності відображає символічний вимір мови: від техніки промовляння до опису події мовного нашарування, яке відбувається завдяки вмілому нагромадженню багатьох смислових навантажень у мовних конструкціях (Ж. Лакан, Р. Барт, Ж-П. Сартр). Результати дослідження. Для Г. Пінтера в його літературних творах нема усвідомленого начала та кінця, адже кінець може стати прологом або початком до дотику з реальністю; приховане виявляє реальне, а реальність супроводжує своєю наявністю простір утаємниченого, завдяки розгортанню самої вистави-реального. Індивід, зіткненням із собою, завдяки Ніщо, відкриває свою сутність, якою б принизливою чи бездоганною вона не була. Ця зустріч абсурдна за природою, втім одночасно вона народжує альтернативні сенси, незважаючи на те, що містить у собі ядро травми. Обертання навколо цих станів («повноти і ніщо») формулює та демонструє творчий літературний доробок одного з Нобелевських лауреатів – англійського прозаїка та письменника Гарольда Пінтера. Звернення до порожнечі, яка глибше та повніше за самий наповнений зміст речі, можливість приєднатися до дискусії та пошуку витоків особистого забуття через розкриття принад фрагментарності, мозаїчності буття героїв – основа сюжетних перехресть робіт письменника («Сторож», «Зрада» та інші). Actuality. The world of mind and senses in the worldview paradigm had a meeting with one of the utterances of the German writer Johann Goethe, who is the author of important maxim essence which states that acquisition of plenitude (all) for an individual, history, time, languages is impossible without passing of the state of «nothing». Purpose. To show absurdity as a philosophical platform «Meeting-Event» which has a traumatic orientation, where heroes, their dialogues are only a background, linguistic «lace», creating the cocoon of fate for the characters. Methods. The literary treasury of contemporaneity represents the symbolic measuring of language: from the technique of uttering to the event description of the linguistic stratification which takes place due to the ability of piling up of many semantic loadings in linguistic constructions (Jacques Laсquer, Roland Barthes, Jean-Paul Sartre). Research results. There is no the realized beginning and end in literary works by H. Pinter. In fact, an end can become a prologue or the beginning to the touch with reality; the hidden reveals the real, and reality accompanies the initiate space with its presence, due to development of the performance – reality. The individual collides with himself, and, due to Nothing, realizes the essence, no matter how humiliating or irreproachable it would be. This meeting is absurd by its nature, however simultaneously it creates alternative senses, though it contains the core of the trauma. The rotation around these states («plenitude and nothing») forms and demonstrates creative literary works by English writer Harold Pinter, one of the Nobel laureates. The address to the emptiness, that is deeper and more complete than the most gap-filling maintenance of thing, the possibility to join in the discussion and the search for the sources of the personal oblivion through opening of charms of fragmentation, mosaic life of the heroes, are the basics of the plot crossings in the works of the writer («Watch», «Treason» and other). Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12619 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12618 Title: Філософема вибору в контексті сучасної філософії свідомості Authors: Врана, Анна Олександрівна Abstract: The phenomenon of choice is an essential characteristic of modern man and the conditions of his unique existence. The article is devoted to the issues of existential analysis that precede human choice, the definition of criteria and conditions for moral choice, and the role of alternative opportunities in the decision-making process and assessment of moral responsibility. The article deals with the problem of free will as a necessary condition for choice, beyond the traditional dichotomy of compatibilism – incompatibilism. The practical consequences of making the choice for the process of self-unfolding of the individual are outlined. The purpose of the article is to analyze the philosophy of choice as an independent act of consciousness, the problems and course of which are complicated by the fact that apart from purely rational factors, logical and verbal motives play an existential and psychosomatic, which are irrational in nature. Methods: Phenomenological, hermeneutic and critical methods, the method of philosophical reflection and textual analysis of sources. Results. The article reveals the correlations between the concepts of free will and choice and substantiates the basic approaches to their understanding in ethics, psychology and philosophy in the context of modern civilization transformation. The criteria and conditions of moral choice are determined. The phenomenon of alternative possibilities and its role in the process of decision making and assessment of moral responsibility are analyzed. The article explains some aspects of metaphysical grounds for understanding the philosophy of choice. Choice is interpreted as a specific practice of self that is expressed both existentially and discursively as well as through forms of life activity. The choice is interpreted as a manifestation of acquired identity. Particularly emphasized is the correlation between the ethical interpretation of the philosophy of choice and its interpretation in the context of the analytical paradigm in philosophy. The perspective directions of studying the philosophy of choice in ethical as well as in analytically-discursive aspects in the context of both practical philosophy and metaphysics were also clarified. У статті з’ясовано кореляції між концептами свободи волі та вибору, обґрунтовано основні підходи до їх розуміння в етиці, психології та філософії в умовах сучасної цивілізаційної трансформації. Досліджено феномен вибору як сутнісну характеристику сучасної людини та умови її унікального буття. Розглянуто питання екзистенційного аналізу, яке передує людському вибору. Визначено критерії та умови морального вибору. Проаналізовано феномен альтернативних можливостей та його роль в процесі прийняття рішення і оцінки моральної відповідальності. У статті роз’яснено деякі аспекти метафізичних підстав розуміння філософеми вибору. Також намічено напрями подальшого аналізу філософеми вибору в дискурсивно-аналітичному вимірі смислів. Особливо підкреслено кореляцію між етичною інтерпретацією філософеми вибору та її тлумаченням у контексті аналітичної парадигми у філософії. Вибір розглянуто як складову частину ціннісного самовизначення, але при цьому поза неминучою раціоналізацією цього процесу. Вибір проінтерпретовано як специфічну практику себе, яка виражається як екзистенційно, так і дискурсивно, а також через форми життєдіяльності. Вибір при цьому тлумачиться як вияв набутої ідентичності. У статті розглянуто проблематику свободи волі як необхідної умови вибору, поза традиційною вже дихотомією компатибілізму ‒ інкомпатибілізму. Окреслено практичні наслідки здійснення вибору для процесу саморозгортання особистості. Також з’ясовано перспективні напрямки вивчення філософеми вибору як в етичному, так і в аналітично-дискурсивному аспектах у контексті як практичної філософії, так і метафізики. Метою статті є аналіз філософеми вибору як самостійного акта свідомості, проблематика і перебіг якого ускладнюється тим, що, крім суто раціональних чинників, велику роль відіграють дологічні та довербальні мотиви як екзистенційні та психосоматичні, які є ірраціональними за своєю природою. Застосовано феноменологічний, герменевтичний та критичний методи. Важливим у процесі написання статті було використання методу філософської рефлексії та текстуального аналізу джерел. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12618 2019-01-01T00:00:00Z