http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/6425 Sun, 05 Apr 2026 21:36:00 GMT 2026-04-05T21:36:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24493 Title: Пішов не попрощавшись… (пам’яті Едуарда Павловича Семенюка) Authors: Мельников, Олександр Валерійович Abstract: Живемо у час болю і смутку, тож на тлі одних прикрих новин інші іноді «губляться»… На дев’яносто першому році пішов з життя відомий вчений, доктор філософських наук, професор Е. П. Семенюк (10.06.1935–16.06.2025). Враженнями від спілкування з цією непересічною людиною ділиться з читачами автор. Едуард Павлович прожив цікаве й насичене життя: дитинство з постійними переїздами – був сином залізничника, навчання на радіотехнічному факультету Львівського політехнічного інституту, служба в Збройних Силах, робота на приладобудівних підприємствах, навчання та успішне завершення вечірнього відділення факультету іноземних мов Львівського університету Івана Франка. Його увагу привертає інформаційна взаємодія людини та техніки, теорія інформації. Вирішує професійно зайнятися філософією – вступає до аспірантури. Потім був успішний захист кандидатської та докторської дисертацій з філософії. Протягом своєї активної науково-педагогічної діяльності працював у Львівському державному університеті ім. Івана Франка (1970–1981), Інституті суспільних наук АН УРСР (1981–1988), Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім. Івана Франка (1992–1993). Очолював кафедри філософії Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1988–1992) та Національного лісотехнічного університету України (1993–2021). We live in a time of pain and sorrow, so that against the backdrop of one disappointing piece of news, others are sometimes “lost”... At the age of ninety-one, the famous scientist, Doctor of Philosophy, Professor E. P. Semenyuk (June 10, 1935 – June 16, 2025) passed away. The author shares his impressions of communicating with this extraordinary person with readers. Professor Semenyuk lived an interesting and eventful life: a childhood with constant moves – he was the son of a railroad worker, studied at the radio engineering department of the Polytechnic Institute of Lviv, served in the Armed Forces, worked at instrument-making enterprises, and successfully graduated from the evening department of the foreign languages department of the Ivan Franko University of Lviv. He was attracted by the information interaction between man and technology and information theory. He decided to pursue philosophy professionally and entered graduate school. This was followed by the successful defense of his candidate and doctoral dissertations in philosophy. During his active scientific and teaching career, he worked at the Ivan Franko State University of Lviv (1970–1981), the Institute of Social Sciences of the Academy of Sciences of Ukrainian (1981–1988), and the Ivan Franko State Pedagogical Institute of Drohobych (1992–1993). He headed the philosophy departments of the Ivan Fedorov Ukrainian Printing Institute (1988–1992) and the Ukrainian National Forestry University (1993–2021). Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24493 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24492 Title: Глобалізація як виклик культурному різноманіттю: соціально-культурні практики у збереженні національної спадщини Authors: Петінова, Оксана Борисівна; Petinova, Oksana Borysivna; Гольденберг, Олександр Якович Abstract: В епоху глобалізації, коли відбувається уніфікація способів життя та поширення масової культури, особливого значення набуває проблема збереження культурної ідентичності та національної спадщини. Соціокультурні практики стають ключовим механізмом підтримки культурної стійкості та формування національної компетентності громадян. Їхня роль полягає у відтворенні культурного досвіду, збереженні справжності та формуванні почуття приналежності до спільноти. Мета дослідження: проаналізувати роль соціально-культурних практик у формуванні національної компетентності громадян як ключового механізму збереження та актуалізації національної культурної спадщини в умовах глобалізації. Методи дослідження: метод аналізу та синтезу наукових джерел; філософський та концептуальний аналіз; кейс-аналіз та опис; міждисциплінарний підхід; квалітативний опис. Результати дослідження показують, що соціокультурні практики забезпечують безперервність культурної пам’яті, сприяють адаптації традицій до глобальних викликів та зміцнюють національну свідомість. Формування національної компетентності є стратегічною умовою культурної стійкості, самореалізації особистості та розвитку гуманістичних цінностей. Збереження спадщини через соціокультурні практики підтримує культурне розмаїття, міжкультурний діалог та соціальну солідарність. In the era of globalization, when there is a unification of lifestyles and the spread of mass culture, the problem of preserving cultural identity and national heritage is of particular importance. Socio-cultural practices become a key mechanism for supporting cultural stability and forming national competence of citizens. Their role is to recreate cultural experience, preserve authenticity and form a sense of belonging to the community. The purpose of the study: to analyze the role of socio-cultural practices in forming national competence of citizens as a key mechanism for preserving and updating national cultural heritage in the context of globalization. Research methods: method of analysis and synthesis of scientific sources; philosophical and conceptual analysis; case analysis and description; interdisciplinary approach; qualitative description. The results of the study show that socio-cultural practices ensure the continuity of cultural memory, contribute to the adaptation of traditions to global challenges and strengthen national consciousness. The formation of national competence is a strategic condition for cultural stability, self-realization of the individual and the development of humanistic values. Preservation of heritage through socio-cultural practices supports cultural diversity, intercultural dialogue and social solidarity. National competence functions as a meta-paradigm category that provides a holistic vision of the formation of a citizen’s personality in response to the challenges of war, colonial heritage and globalization. Globalization transforms not only economic and political systems, but also cultural landscapes, creating opportunities for dialogue between cultures and at the same time risks of unification. Management of socio-cultural activities in a global environment acts as a means of supporting diversity, cultural synergy and national identity. Traditional crafts, ceremonial events, digital initiatives, and public participation form a space of cultural interaction where heritage is not only Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24492 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24491 Title: Комунікаційний менеджмент і демократичні цінності: філософські засади публічного управління в постіндустріальному суспільстві Authors: Кийков, О. Ю. Abstract: Актуальність проблеми зумовлена переходом публічного управління до мережевих форм взаємодії, де якість комунікацій безпосередньо визначає легітимність рішень і довіру громадян. Фрагментація каналів, зростання ролі цифрових платформ та етичні ризики алгоритмічних медіацій вимагають філософськи обґрунтованої моделі, що поєднує норми демократичних цінностей із практиками щоденного управління. Мета дослідження – обґрунтувати комунікаційний менеджмент як механізм інституціоналізації демократичних цінностей у гібридних публічних організаціях та операціоналізувати відповідні індикатори. Методологічно стаття спирається на інтерпретативну парадигму та концепт практичної мудрості (фронезис) у сучасних прочитаннях менеджменту, інтегруючи герменевтичний аналіз, етичну оцінку рішень і підходи до пояснюваності технологій. Емпірично використано змішаний дизайн: цілеспрямований контент-аналіз офіційних комунікацій органів місцевого самоврядування та освітніх установ, вебаналітику, кейс-стаді двох гібридних організацій і 18 напівструктурованих інтерв’ю з управлінцями та модераторами. Результати демонструють, що ефективність комунікацій формується триєдиною логікою «фронезис – публічність – підзвітність» (ФПО-модель). По-перше, фронезис лідерства проявляється у наявності етичних чек-листів, пояснювальних записок до рішень і ритуалів публічної рефлексії; це зменшує конфліктність та підвищує сприйняття справедливості. The relevance of the problem is due to the transition of public administration to network forms of interaction, where the quality of communications directly determines the legitimacy of decisions and the trust of citizens. Fragmentation of channels, the growth of the role of digital platforms and ethical risks of algorithmic mediations require a philosophically grounded model that combines the norms of democratic values with the practices of daily management. The purpose of the study is to substantiate communication management as a mechanism for institutionalizing democratic values in hybrid public organizations and to operationalize the corresponding indicators. Methods. Methodologically, the article is based on the interpretative paradigm and the concept of practical wisdom (phronesis) in modern readings of management, integrating hermeneutic analysis, ethical assessment of decisions and approaches to the explainability of technologies. A mixed design was used empirically: targeted content analysis of official communications of local governments and educational institutions, web analytics, case studies of two hybrid organizations, and 18 semi-structured interviews with managers and moderators. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24491 2025-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24490 Title: Духовний досвід і гуманістична антропологія у релігійному дискурсі ранньомодерної Європи Authors: Соколовський, Олег Леонідович Abstract: Філософсько-релігієзнавчий аналіз духовного досвіду та гуманістичної антропології визначається актуальністю через необхідність наукового переосмислення феномену релігійного раціоналізму як світоглядного підґрунтя формування нової антропологічної парадигми, яка інтегрує релігійну свідомість, моральну саморефлексію та філософію розуму. Антитринітарна доктрина розглядається як форма духовно-інтелектуальної опозиції догматизму й авторитарній сакралізації, яка започатковує перехід від схоластичної метафізики до феноменології віри та етики відповідальності. Метою дослідження – аналіз філософських і релігієзнавчих засад антитринітарного мислення, виявлення його методологічних орієнтирів і гносеологічних меж, а також з’ясування його ролі у формуванні етичного гуманізму та індивідуалістично орієнтованої духовності. Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічну основу дослідження становлять методи історико-філософської реконструкції, контекстуального аналізу та релігієзнавчої герменевтики, які дали змогу простежити еволюцію релігійного раціоналізму від морально-етичної доктрини до концепції духовної самореалізації людини. Результати дослідження. Встановлено, що антитринітарна традиція репрезентує важливий етап становлення європейської філософії релігії, у межах якої релігійна віра переосмислюється як інтелектуально осмислений акт духовної волі. З’ясовано, що відмова від догматичного тринітаризму не мала деструктивного характеру, а відкривала нові горизонти релігійного пізнання, зорієнтовані на гідність, свободу та відповідальність особи. Доведено, що в межах антитринітарної філософії формується інтелектуальна модель, у якій теологічні, етичні й пізнавальні виміри поєднуються в єдину концепцію морального універсуму. Ця модель постає передвісником новоєвропейського просвітницького гуманізму та підґрунтям для подальшого розвитку філософської антропології, раціональної теології та етики свободи совісті. The philosophical and religious analysis of spiritual experience and humanistic anthropology is determined by its relevance due to the need for scientific rethinking of the phenomenon of religious rationalism as a worldview basis for the formation of a new anthropological paradigm that integrates religious consciousness, moral self-reflection and philosophy of mind. The anti-trinitarian doctrine is considered as a form of spiritual and intellectual opposition to dogmatism and authoritarian sacralization, which initiates the transition from scholastic metaphysics to the phenomenology of faith and ethics of responsibility. The purpose of the study is to analyze the philosophical and religious foundations of anti-trinitarian thinking, identify its methodological guidelines and epistemological boundaries, as well as clarify its role in the formation of ethical humanism and individualistically oriented spirituality. Theoretical and methodological basis of the research. The methodological basis of the study is the methods of historical and philosophical reconstruction, contextual analysis and religious hermeneutics, which made it possible to trace the evolution of religious rationalism from a moral and ethical doctrine to the concept of spiritual self-realization of man. Research results. It has been established that the anti-trinitarian tradition represents an important stage in the formation of the European philosophy of religion, within which religious faith is reinterpreted as an intellectually meaningful act of spiritual will. It has been found that the rejection of dogmatic trinitarianism was not destructive in nature, but opened new horizons of religious knowledge, oriented towards the dignity, freedom and responsibility of the individual. It has been proven that within the anti-trinitarian philosophy an intellectual model is formed in which theological, ethical and cognitive dimensions are combined into a single concept of the moral universe. This model becomes a harbinger of modern European enlightened humanism and a basis for the further development of philosophical anthropology, rational theology, and the ethics of freedom of conscience. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/24490 2025-01-01T00:00:00Z