http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/7981 2026-04-12T03:03:48Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/10659 Title: Цифрові комунікації та тренди в Україні: напрацювання, виклики та можливості Authors: Шелемба, Михайло Михайлович; Симчера, Мар’яна Михайлівна Abstract: Цифрова дипломатія – відносно новітнє поняття, яке ґрунтується на веденні зовнішньополітичної діяльності з використання новітніх технологій на просторах Всесвітньої мережі Інтернет. Вплив комунікаційних процесів на міжнародній арені та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, котрі призвели до необхідності використання оновлених засобів ведення зовнішньої політики, є обґрунтованими. Дані процеси в абсолютній більшості випадків так чи інакше торкаються України, що робить дослідження актуальним. Через орієнтацію на стратегічну мету її зовнішньої політики – європейську та євроатлантичну інтеграцію – передусім набуває значення інформаційна підтримка зовнішньополітичної діяльності, зокрема дипломатичної. Акцентується на початку процесу трансформації класичної дипломатичної галузі в Україні. Відзначено, що ключовим етапом на шляху залучення цифрових іноземних практик до української дипломатичної галузі, зокрема, стали прояви російської агресії у 2013–2014 роках. Розглянуто ключові законодавчі акти та нововведення, які було прийнято для реформування усталеного засобу зовнішньополітичної діяльності. Зауважено, що ведення електронної дипломатії недостатньо закріплене нормативноправовою базою, у зв’язку з чим унеможливлюється її успішне та повноцінне функціонування. Окреслюються й інші виклики та перешкоди для повноцінної роботи сучасного українського дипломатичного представництва, серед яких можна назвати недостатню залученість Інтернету та невисоку обізнаність політиків та урядовців із приводу використання засобів віртуальної комунікації. Доведено, що цифрова дипломатія та її засоби є ключовими елементами для побудови та просування іміджу України. Аргументовано, що найвигіднішим засобом віртуальної дипломатії для держави є соціальні мережі, зокрема популярні платформи Twitter та Facebook. Вони у свою чергу дають можливість поширювати інформацію для широкого загалу із заощадженням різного роду ресурсів. Проілюстровано загальне бачення можливих шляхів мінімізації існуючих проблем та викликів з урахуванням сучасного становища нашої держави. Digital diplomacy is a relatively new concept, which is based on conducting foreign policy activities using the latest technologies on the World Wide Web. The impact of communication processes in the international arena and the development of information and communication technologies, which have led to the need to use updated means of foreign policy are justified. These processes in the vast majority of cases in one way or another affect Ukraine, which makes the study relevant. Due to the focus on the strategic goal of its foreign policy: European and Euro-Atlantic integration, first of all, information support of foreign policy, in particular, diplomatic activities, becomes important. Emphasis is placed on the beginning of the process of transformation of the classical diplomatic branch in Ukraine. It was noted that the key stage in attracting digital foreign practices to the Ukrainian diplomatic sphere, in particular, were the manifestations of Russian aggression in 2013–2014. The key legislative acts and innovations adopted to reform the established means of foreign policy are considered. It is noted that conducting e-diplomacy is insufficiently enshrined in the legal framework. As a result, it is impossible for it to function successfully and fully. Other challenges and obstacles to the full work of the modern Ukrainian diplomatic mission are outlined, including the lack of Internet involvement and low awareness of politicians and government officials about the use of virtual communication. It has been proven that digital diplomacy and its means are key elements for building and promoting Ukraine’s image. It is argued that the most profitable means of virtual diplomacy for the state are social networks, in particular, the popular platforms Twitter and Facebook. They, in turn, provide an opportunity to disseminate information to the general public while saving various resources. The general vision of possible ways of minimizing the existing problems and challenges taking into account the current situation of our state is illustrated. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/10658 Authors: Shediakov, Volodymyr Yevhenovych; Шедяков, Володимир Євгенійович Abstract: Актуальність проблеми пов’язана, з одного боку, з різким зростанням діапазону революційних рухів, з іншого – з розширенням термінозастосування: від строго визначеного до побутового, під яке легко підводиться невиправдано велике і розпливчасте коло вкрай різноманітних явищ. Тим самим змішуються різні пласти соціально-політичних феноменів і тенденцій, що суттєво ускладнює процес оцінки того, що відбувається. Тим часом за суб’єктивними уявленнями про поточні події політичної періодики помітна логіка зрушень історичного масштабу. Таким чином, назріла задача застосування підсумків осмислення революційної теорії і практики до умов сьогодення. Предмет дослідження – якісні зміни, що нині відбуваються: їх необхідність, місце революційного шляху в можливому діапазоні перетворень, фактори, які можуть стати вирішальними. Мета написання статті – характеристика особливостей кардинальних трансформацій, в які втягнулося людство, з позицій і за допомогою термінології здійснення революційного стрибка в розвитку. Зокрема, треба було здійснити поглиблений розгляд аргументації деяких не цілком очевидних взаємозв’язків закономірного і випадкового в проходженні революційних трансформацій у теорії і на практиці. Це зумовило вибір системно-історичної діалектики як методу дослідження і викладу. Інформаційну базу аналізу становлять нормативні акти, вітчизняні та зарубіжні публікації, компаративістські дослідження й оцінки з питань як співвідношення революційного і еволюційного розвитку, так і місця в логіці всесвітньо-історичного процесу. Результати роботи – здійснено аналіз всесвітньо історичного контексту соціально-політичних трансформацій. Продемонстровано формування передумов переходу до нової суспільної парадигми. Акцентується реактуалізація революційної теорії і практики. У цьому контексті розглянуто розвиток соціально-політичних процесів в ойкумені. Показані можливі витрати від зволікання у здійсненні назрілих перетворень. Намічено взаємозв’язок форм реалізації тенденцій як з революційною традицією, так і з ціннісної свідомістю. Висвітлений взаємний вплив народних уявлень і доктрин угруповань еліти у формуванні суб’єктності змін. Відзначена роль прояви суб’єкта трансформацій не тільки для конкретики політичного курсу, а й для самого вектора соціодинаміки. The urgency of the problem is connected, on the one hand, with a sharp increase in the range of revolutionary movements, and on the other, with the expansion of term use: from strictly defined to everyday, under which an unjustifiably large and vague circle of extremely diverse phenomena can easily be summed up. Thus, the most diverse layers of socio-political phenomena and trends are mixed, which complicates the process of assessing what is happening. Meanwhile, behind the subjective ideas about current events in political periodicals, the logic of historical large-scale shifts is discernible. Thus, the time is ripe for the task of applying the understanding of revolutionary theory and practice to the conditions of today. The subject of the research is the ongoing qualitative changes: their necessity, the place of the revolutionary path in the possible range of transformations, factors that can become decisive. The purpose of this article is to characterize the features of the cardinal transformations into which humanity has become involved, from the standpoint and using the terminology of a revolutionary leap in development. In particular, it required an in-depth consideration of the argumentation of some not quite obvious interconnections between the lawful and the accidental in the passage of revolutionary transformations in theory and in practice. This led to the choice of systemic-historical dialectics as a method of research and presentation. The information base of the analysis is made up of normative acts, domestic and foreign publications, comparative studies and assessments on the issues of both the correlation of revolutionary and evolutionary development, and the place of what is happening in the logic of the world-historical process. Results of the work – the analysis of the world-historical context of socio-political transformations was carried out. The formation of the prerequisites for the transition to a new social paradigm is demonstrated. The re-actualization of revolutionary theory and practice is emphasized. In this context, the development of socio-political processes in the ecumene is considered. Shown are the costs that may result from delay in the implementation of urgent transformations. The interrelation of the forms of the realization of tendencies both with the revolutionary tradition and with the value consciousness is outlined. The mutual influence of popular ideas and doctrines of elite groupings in the formation of the subjectivity of changes is highlighted. The role of the manifestation of the subject of transformations is noted not only for the specifics of the political course, but also for the vector of sociodynamics itself. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/10657 Title: Проблема трансформації сучасного геополітичного коду України Authors: Гільченко, Олена Леонідівна Abstract: The paper substantiates the necessity of further transformation for the geopolitical code of Ukraine on the basis of the analyzed modern challenges and threats to the national security of the state. The relevance of the study is that the domestic and foreign policy processes taken place in today’s Ukraine make the main guidelines of the geopolitical code of the state to be transformed. The purpose of the study is to analyse the transformation of the modern geopolitical code of Ukraine based on the analysis of the factors of the domestic and foreign policy of Ukraine. Several methods of political science are used in the work: system approach, institutional approach, critical-dialectical and functional methods. The main models of the geopolitical code of Ukraine, presented in the researches of Ukrainian political scientists V. Maddison, V. Shakhov, M. Gerasina, M. Panov, V. Zhuravsky and T. Ignatieva are analysed. The paper analyses the local and regional levels of determining the geopolitical code of Ukraine and provides an assessment of its effectiveness to ensure the national security of the state (including its political, economic and military component). The profitability of the political and geographical location of Ukraine is determined. It is concluded that the factor of the geographical position of Ukraine as a central European state has traditionally formed the multi-vector nature of Ukraine’s foreign policy. But now the western vector must be brought to the fore. While concerning the eastern vector, the relations in the future must be constructed on the principle of pragmatism and exclusively within the framework of trade and economic partnership. The security factor is analysed, namely the voluntary renunciation of nuclear weapons and their consequences, the non-aligned status of the country and further changes in the basic laws of Ukraine which regulate its foreign policy. In this direction of the transformation of the geopolitical code and before the threat of violation of territorial integrity, the only correct option may be Ukraine’s membership in NATO. It is concluded that Ukraine needs to build a modern foreign policy based on an understanding of its new geopolitical code. Political priorities have to be directed exclusively to the West. Ukraine is to consider the state geopolitical role as a full-fledged European state that builds its policies on the principles of democracy, human rights and free-market relations. У дослідженні надане теоретичне обґрунтування необхідності подальшої трансформації геополітичного коду України на основі проаналізованих сучасних викликів і загроз національній безпеці держави. Актуальність дослідження полягає в тому, що ті внутрішньо й зовнішньополітичні процеси, які відбуваються нині в українській державі, роблять необхідним трансформацію основних орієнтирів геополітичного коду держави. Метою дослідження є аналіз трансформації сучасного геополітичного коду України на основі аналізу чинників внутрішньополітичного й зовнішньополітичного становища України. У роботі використано низку методів політичної науки: системний підхід, інституційний підхід, критико-діалектичний і функціональний методи. Проаналізовано основні моделі геополітичного коду України, представлені в дослідженнях українських політологів В. Маддисона, В. Шахова, М. Герасіної, М. Панова, В. Журавського й Т. Ігнатьєвої. У роботі проаналізовані місцевий і регіональний рівні визначення геополітичного коду України й надана оцінка його ефективності для забезпечення національної безпеки держави (включаючи її політичну, економічну й військову складову частину). Визначено вигідність політико-географічного розташування України. Робиться висновок, що фактор географічного положення України як серединної європейської держави традиційно формував багатовекторність зовнішньої політики України. Але тепер на перший план повинен бути виведений західний вектор. Щодо східного вектора, то тут відносини в перспективі повинні будуватися на принципі прагматизму й виключно в рамках торговельно-економічного партнерства. Проаналізований фактор безпеки, а саме добровільна відмова від ядерної зброї та її наслідки, позаблоковий статус країни й подальші зміни в базових законах України, що регулюють її зовнішню політику. У цьому напрямі трансформації геополітичного коду й перед загрозою порушення територіальної цілісності єдино правильним варіантом може стати членство України в НАТО. Робиться висновок про необхідність побудови сучасної зовнішньої політики України на основі розуміння свого нового геополітичного коду. Політичні пріоритети повинні бути спрямовані тепер виключно на Захід із повним усвідомленням своєї геополітичної ролі як повноцінної європейської держави, яка будує свою політику на принципах демократії, прав людини й на вільних ринкових відносинах 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/10656 Title: Перспективи виходу країн-членів з Європейського Союзу після Брекзиту Authors: Геба, Ганна Ігорівна Abstract: The article is devoted to the study of the impact of Brexit on disintegration processes in Europe. In particular, the author analyzes the probability of withdrawal of other countries from the European Union after the United Kingdom left the EU. The article examines the growing activity of the Eurosceptic parties in EU member states and their efforts aimed at terminating the membership of European countries in the European Union. The media and politicians, and sometimes even those in power, often speculate on the subject of Frexit, Grexit, Huxit, Italexit, Nexit, and Spaxit (i.e. the probable exit of France, Greece, Hungary, Italy, the Netherlands, and Spain). Therefore the article examines the likelihood of these potential “exits” during the post-Brexit period. The aim of the article is to analyze the impact of Brexit on the disintegration processes in Europe. The comparative-historical method, as well as a systematic approach to international relations was used in the research. The study concluded that despite the intensification of Eurosceptic political forces in Europe after Brexit, the risk of new countries leaving the EU is still small. However, Eurosceptics have a chance to come to power in a number of key European countries in the near future. In case of coming to power, the Eurosceptics are unlikely to take such radical steps as Frexit, Italexit, Nexit, etc. because of fear of the economic collapse. Nevertheless, if the Eurosceptic win next elections, they will still be able to jeopardize European solidarity and lead to negative consequences for future European integration. The implementation of the idea of “a multi-speed Europe”, which is popular among many high-ranking European Commission officials, may help to resume further political and economic integration, but in some developed European countries only, and not in the entire EU. However, despite some negative consequences of the possible development of the EU at different “speeds” (possible fragmentation of Europe and its division into backward “periphery” and developed “core”), the exit of countries from the EU will still be unlikely for economic reasons. Стаття присвячена дослідженню впливу Брекзиту на дезінтеграційні процеси в Європі. Зокрема, автор аналізує, наскільки можливим є вихід інших країн з Євросоюзу після виходу з нього Великобританії. У статті розглядається активізація партій євроскептиків у країнах-членах Європейського Союзу та їх діяльність, спрямована на припинення членства європейських країн у Євросоюзі. Засоби масової інформації та політики, причому інколи навіть ті, які знаходяться при владі, часто спекулюють на темі Грекзиту, Італекзиту, Некзиту, Спакзиту, Фрекзиту, Хакзиту (тобто імовірного виходу з Європейського Союзу Греції, Італії, Нідерландів, Іспанії, Франції та Угорщини), й тому стаття вивчає, наскільки ці потенційні «екзити» дійсно вірогідні в постбрекзитний період. Метою статті є проаналізувати вплив Брекзиту на перебіг дезінтеграційних процесів в Європі. Під час вивчення матеріалу був застосований порівняльно-історичний метод, а також системний підхід до міжнародних відносин. У результаті проведеного дослідження було зроблено висновок, що попри активізацію євроскептичних політичних сил в Європі після Брекзиту ризик виходу нових країн з Європейського Союзу поки що невеликий. Проте євроскептики в найближчому майбутньому мають шанс прийти до влади в низці ключових європейських країн. І хоча через побоювання економічної катастрофи євроскептики у випадку приходу до влади навряд чи наважаться йти на такі радикальні кроки, як Фрекзит, Італекзит, Некзит тощо, однак вони все одно зможуть поставити під удар європейську солідарність і призвести до негативних наслідків для майбутнього євроінтеграції. Реалізація з недавніх пір популярної серед багатьох високопосадовців Європейської Комісії ідеї Європи «різних швидкостей» може сприяти відновленню процесів подальшого поглиблення політичної та економічної інтеграції, однак лише в деяких розвинутих європейських країнах, а не в усьому Євросоюзі. Втім, навіть попри деякі негативні наслідки ймовірного розвитку Європейського Союзу на різних «швидкостях» (можлива фрагментація Європи та її поділ на відсталу «периферію» та розвинуте «ядро»), вихід країн з Європейського Союзу вбачається малоймовірним через економічні причини. 2020-01-01T00:00:00Z