http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/25124 2026-07-27T11:43:46Z 2026-07-27T11:43:46Z Фесенко, О. О. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/26420 2026-07-21T11:53:40Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Довіра як передумова впровадження цифрових технологій у виборчий процес: case Румунії Authors: Фесенко, О. О. Abstract: У статті проаналізовано розвиток електронних виборів у Румунії та окреслено основні перспективи впровадження повноцінної системи онлайн-волевиявлення на сучасному етапі. Висвітлено ключові історичні й законодавчі етапи використання електронних технологій – від Надзвичайного указу № 93 від 9 жовтня 2003 р., який дозволив військовослужбовцям і поліцейським за кордоном брати участь у конституційному референдумі, до законодавчих ініціатив 2019 р., спрямованих на розвиток заочного та електронного голосування. Окрему увагу автором приділено застосуванню блокчейн-системи під час президентських виборів 2024 р., а також інтеграції технологій SIMPV та EBSI для моніторингу явки, запобігання незаконному голосуванню й забезпечення прозорості результатів виборчого процесу. Розглянуто політичний контекст цифровізації виборчого процесу, зокрема позиції парламентських сил (PSD, AUR, PNL, USR, SOS Romania, POT та UDMR/RMDSZ), рівень суспільної підтримки онлайн-голосування та цифрових державних сервісів, а також роль румунської діаспори як важливого чинника політичної мобілізації та електоральної активності. Проаналізовано відмінності у цифровій грамотності й довірі до державних інституцій серед різних вікових і соціальних груп, що суттєво впливають на перспективи впровадження електронного голосування в країні. Визначено сильні та слабкі сторони цього процесу. До переваг належать наявність попереднього досвіду, інтеграція сучасних технологічних рішень і підтримка частини суспільства. Водночас стримувальними чинниками залишаються низький рівень довіри до парламенту та уряду, обмежена онлайн активність громадян і побоювання щодо можливих фальсифікацій результатів голосування. Узагальнення результатів дослідження засвідчує, що найбільш імовірним напрямом розвитку є використання блокчейн-технологій для моніторингу та верифікації виборчих даних, тоді як масове інтернет-голосування в найближчій перспективі видається малоймовірним. Подальше впровадження електронного голосування потребує комплексного законодавчого врегулювання, технічного вдосконалення систем і врахування позицій ключових політичних акторів. The article analyzes the development of electronic voting in Romania and outlines the main prospects for the implementation of a full-fledged online voting system at the present stage. It highlights the key historical and legislative stages of the use of electronic technologies – from Emergency Ordinance No. 93 of October 9, 2003, which allowed military personnel and police officers abroad to participate in the constitutional referendum, to the legislative initiatives of 2019 aimed at developing absentee and electronic voting. Particular attention is paid to the use of a blockchain-based system during the 2024 presidential elections, as well as to the integration of SIMPV and EBSI technologies for monitoring voter turnout, preventing illegal voting, and ensuring the transparency of the electoral process. The political context of the digitalization of the electoral process is examined, in particular the positions of parliamentary forces (PSD, AUR, PNL, USR, SOS Romania, POT, and UDMR/RMDSZ), the level of public support for online voting and digital public services, as well as the role of the Romanian diaspora as an important factor of political mobilization and electoral participation. Differences in digital literacy and trust in state institutions among various age and social groups are analyzed, as these significantly affect the prospects for the implementation of electronic voting in the country. The strengths and weaknesses of this process are identified. The advantages include prior experience, the integration of modern technological solutions, and the support of a part of society. At the same time, constraining factors include a low level of trust in the parliament and government, limited online activity of citizens, and concerns about possible electoral fraud. The generalization of the research results indicates that the most likely direction of development is the use of blockchain technologies for monitoring and verification of electoral data, while large-scale internet voting in the near future appears unlikely. Further implementation of electronic voting requires comprehensive legislative regulation, technical improvement of systems, and consideration of the positions of key political actors.

2026-01-01T00:00:00Z Федунь, О. В. Милян, С. А. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/26419 2026-07-21T11:49:37Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Трансформація підходів Європейського Союзу до протидії дезінформації (2014–2026) Authors: Федунь, О. В.; Милян, С. А. Abstract: У статті досліджені особливості становлення та динамічного розвитку політики Європейського Союзу у сфері протидії дезінформації. З 2014 року проблема поширення російських маніпулятивних наративів у європейському медіапросторі набула якісно нового змісту: трактується не як комунікаційний виклик та елемент «м’якої» сили, а як гібридна загроза демократичним інститутам і безпеці. Запропонована періодизація діяльності ЄС у сфері протидії дезінформації на основі низки критеріїв: ідентифікація та оцінка реальних і потенційних інформаційних загроз, визначення цілей і принципів політики у сфері стратегічних комунікацій, формування правового та інституційного механізмів, використання практичних інструментів протидії дезінформації. У межах досліджуваного періоду (2014–2026) виокремлено чотири етапи. Вони відображають послідовну трансформацію підходів ЄС до протидії дезінформації в кореляції з реконцептуалізацією інформаційних загроз, зміною пріоритетів, стратегічних цілей та інструментів, посиленням міжінституційної координації й управління системними ризиками. Обґрунтовано, що в 2014–2017 роках переважав ситуативно-адаптативний підхід, 2018–2019 – стратегічний, 2020–2021 – багаторівневий та інтегрований, 2022–2026 – міжсекторальний. Проаналізовано низку запроваджених механізмів та інструментів ЄС на кожному етапі, зокрема таких як: План дій проти дезінформації, Кодекс практики щодо дезінформації, Акт про цифрові послуги та ін. Наголошено на особливій ролі України, яка є стратегічним партнером ЄС, ділиться власним досвідом та надає верифіковану доказову базу для антиросійських санкцій. Зроблено висновок, що усвідомлення онтології загрози, яку становить навмисна іноземна маніпуляція інформацією, зумовило еволюцію інформаційної політики Європейського Союзу від ліберальної моделі забезпечення свободи слова до імперативного регулювання та системної протидії дезінформації з використанням інституційних, комунікаційних та регуляторних механізмів. The article examines the features of the formation and dynamic evolution of the European Union’s policy in the field of countering disinformation. Since 2014, the spread of Russian manipulative narratives within the European media landscape has acquired a qualitatively new dimension: it is interpreted not merely as a communication challenge or an element of «soft power», but as a hybrid threat to democratic institutions and security. The author proposes a periodization of the EU’s anti-disinformation activities based on a set of criteria, including: the identification and assessment of real and potential information threats; the definition of strategic communication policy goals and principles; the development of legal and institutional frameworks; and the application of practical countermeasures. Within the scope of the period under study (2014–2026), four distinct stages are identified. These stages reflect a consistent transformation of the EU’s approaches to countering disinformation, in correlation with the reconceptualization of information threats, shifting priorities, strategic goals, and instruments, as well as strengthened inter-institutional coordination and systemic risk management. The study substantiates that the EU transitioned from a situational-adaptive approach (2014–2017) to a strategic one (2018– 2019), followed by a «multi-level and integrated» approach (2020–2021), and finally, a cross-sectoral approach (2022–2026). The article analyzes key EU mechanisms and instruments, such as the Action Plan against Disinformation, the Code of Practice on Disinformation, and the Digital Services Act. Furthermore, it highlights Ukraine’s vital role as a strategic partner that provides verified evidence for anti-Russian sanctions and shares unique expertise in countering information warfare. The study concludes that a deeper understanding of the nature of foreign information manipulation has transformed EU policy from a liberal model of ensuring freedom of speech toward a more normative and systematic regulatory framework aimed at countering disinformation through institutional and communicative mechanisms.

2026-01-01T00:00:00Z Сагановський, Р. М. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/26418 2026-07-21T11:44:56Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Недержавні актори в системі публічної дипломатії США Authors: Сагановський, Р. М. Abstract: У цій статті розглядається мережевий характер публічної дипломатії США шляхом аналізу того, як недержавні суб’єкти сприяють проєктуванню, посередництву та протистоянню щодо американського глобального впливу. Замість того, щоб розглядати публічну дипломатію як державоцентричний інструмент комунікації, що здійснюється виключно Державним департаментом США, стаття концептуалізує її як багаторівневу систему, в якій урядові інституції, організації громадянського суспільства, університети, медіа-актори, благодійні фонди, корпорації, культурні інституції та цифрові платформи спільно формують наративи, відносини та репутаційні результати. Методологічно стаття використовує якісний інтерпретативний аналіз, структуроване порівняння категорій акторів та цілеспрямоване дослідження конкретних випадків. Матеріал для вивчення включає архітектури освітнього та культурного обміну, ініціативи музичної дипломатії, системи цифрової взаємодії та державно-приватні партнерства у сфері стратегічної комунікації. Результати дослідження вказують на те, що недержавні актори не є просто виконавцями політики США; вони виконують конститутивні функції, створюючи легітимність, перекладаючи цінності в різних контекстах та розширюючи охоплення на соціальні сфери, недоступні для офіційної дипломатії. У статті стверджується, що вплив США дедалі частіше формується у гібридних утвореннях «держава-суспільство», де результати впливу залежать не стільки від передачі повідомлень, скільки від стійкої вкоріненості у відносинах. Для наукових досліджень це означає необхідність відходу від лінійних моделей «відправник-одержувач» на користь системних та мережево-аналітичних підходів. Для політики це означає, що ефективність вимагає координаційних здібностей, етичної узгодженості та плюралістичних партнерств, а не комунікації за принципом «командування та контролю». Ці висновки є особливо актуальними для середніх і малих держав, зокрема України, які прагнуть зрозуміти сучасну політику впливу в умовах цифрового мережевого міжнародного порядку. This article examines the networked nature of US public diplomacy by analysing how non-state actors contribute to the projection, mediation and countering of American global influence. Rather than viewing public diplomacy as a state-centric communication tool carried out exclusively by the US State Department, the article conceptualises it as a multi-level ecosystem in which government institutions, civil society organisations, universities, media actors, charitable foundations, corporations, cultural institutions and digital platforms jointly shape narratives, relationships and reputational outcomes. Methodologically, the article employs qualitative interpretative analysis, a structured comparison of categories of actors and targeted case studies. The material to be studied includes frameworks for educational and cultural exchange, music diplomacy initiatives, digital engagement ecosystems, and public-private partnerships in the field of strategic communication. The research findings indicate that non-state actors are not merely implementers of US policy; they perform constitutive functions by creating legitimacy, translating values across different contexts, and extending reach into social spheres inaccessible to official diplomacy. The article argues that US influence is increasingly shaped within hybrid «state-society» formations, where the outcomes of influence depend not so much on the transmission of messages as on deep-rooted relationships. For academic research, this implies a need to move away from linear «sender-receiver» models in favour of systemic and network-analytical approaches. For policymakers, this means that effectiveness requires coordination capabilities, ethical coherence and pluralistic partnerships, rather than «command and control» communication. These findings are particularly relevant for medium-sized and small states, notably Ukraine, which seek to understand contemporary influence policies within the context of a digital, networked international order.

2026-01-01T00:00:00Z Погорєлова, І. С. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/26417 2026-07-21T11:40:20Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Роль президента Чеської Республіки Петра Павела у формуванні зовнішньополітичного дискурсу щодо України Authors: Погорєлова, І. С. Abstract: Після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 р. в Україну відбулася суттєва трансформація зовнішньої політики Чеської Республіки (ЧР) – від обережного балансування до активної проукраїнської позиції. У цих умовах особливого значення набуває роль президента у формуванні зовнішньополітичного дискурсу, адже навіть за обмежених формальних повноважень він впливає на інтерпретацію війни та міжнародну позицію держави. Метою статті є дослідження ролі президентського дискурсу Петра Павела у формуванні та артикуляції зовнішньополітичної позиції Чехії щодо України. Методологічну основу дослідження становлять методи дискурс-аналізу, контентаналізу публічних виступів, офіційних заяв та дипломатичних ініціатив президента, порівняльний підхід до вивчення еволюції риторики. Емпіричною базою є офіційні промови, інтерв’ю та міжнародні виступи глави держави. Встановлено, що президентський дискурс П. Павела характеризується чіткою проукраїнською спрямованістю та стратегічною послідовністю. Основними тематичними напрямами є засудження російської агресії, підтримка суверенітету й територіальної цілісності України, сприяння її інтеграції до ЄС і НАТО, а також обґрунтування необхідності довгострокової військової, політичної та економічної допомоги. Виявлено, що публічні виступи президента виконують не лише репрезентативну, а й формувальну функцію, впливаючи на міжнародний імідж Чехії та внутрішньополітичний дискурс. he relevance of this article is обусловлена the fact that following Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022, a significant transformation of the Czech Republic’s foreign policy has taken place – from cautious balancing to an active pro-Ukrainian stance. In this context, the role of the president in shaping foreign policy discourse becomes particularly important, as even with formally limited powers, the president influences the interpretation of the war and the state’s international position. The aim of the article is to examine the role of the presidential discourse of the Czech Republic’s President Petr Pavel in shaping and articulating the country’s foreign policy position toward Ukraine. The methodological framework of the study is based on discourse analysis, content analysis of public speeches, official statements, and diplomatic initiatives of the president, as well as a comparative approach to examining the evolution of rhetoric. The empirical basis includes official speeches, interviews, and international addresses of the head of state. It has been established that President Petr Pavel’s discourse is characterized by a clear pro-Ukrainian orientation and strategic consistency. The main thematic areas include condemnation of Russian aggression, support for Ukraine’s sovereignty and territorial integrity, promotion of its integration into the EU and NATO, as well as justification of the need for long-term military, political, and economic assistance. It is revealed that the president’s public speeches perform not only a representative but also a formative function, influencing both the international image of the Czech Republic and the domestic political discourse. The evolution of rhetoric is demonstrated – from mobilizational support for Ukraine to the formation of a comprehensive strategic narrative encompassing issues of a just and lasting peace, post-war reconstruction, long-term strategic partnership, and a new architecture of European security. The role of the president in legitimizing military assistance to Ukraine and consolidating public support is identified. It is concluded that President Petr Pavel’s discourse is systemic, consistent, and strategically oriented, and serves as an important factor in consolidating both domestic and international support for Ukraine, as well as strengthening the Czech Republic’s role as an active actor in European security policy.

2026-01-01T00:00:00Z