Творчість Миколи Трублаїні і становлення пригодницького жанру в українській літературі першої половини ХХ століття

Abstract

Микола Петрович Трублаїні – художник слова, який посідає почесне місце серед найвизначніших українських дитячих письменників 30-х років минулого століття. У наш час він, на жаль, вийшов із кола наукових зацікавлень, хоча проблема дитячої літератури і сьогодні постає особливо гостро; звернення до кращих традицій національної дитячої літератури актуалізується, акцентується увага на патріотичному вихованні. Як відомо, М. Трублаїні плідно працював у пригодницькому жанрі. Такі його твори, як «Хатина на кризі» (1933), «Малий посланець» (1933), «Крила рожевої чайки» (1934), «Лахтак» (1935), «Мандрівники» (1937), «Шхуна «Колумб» (1940), «Глибинний шлях» (1941), стали кращими зразками пригодницької прози в українській літературі. Цікавою і недослідженою є літературно-критична спадщина М. Трублаїні, у якій він осмислює сучасний йому літературний процес, основні завдання літератури. Актуальність теми наукового дослідження зумовлена двома основними чинниками: історико-літературним, покликаним актуалізувати увагу до вивчення творчості талановитого, однак дещо призабутого письменника, та естетичним – потребою проникнення у творчу лабораторію прозаїка як витонченого майстра моделювання літературної пригоди. За умов тотальної ідеологізації літератури 30-х років ХХ століття читацька маса особливо потребувала створення нового типу літературного героя, навколо якого будувалися основні ідеологічні кліше. Такий герой повинен був стати вихователем нового покоління, а події з його життя мали бути цікавими, захоплюючими, інтригуючими. Від самого початку герої М. Трублаїні відзначалися певною оригінальністю, що виокремлювала прозаїка серед письменників свого покоління. Наскрізним мотивом його творів стає певна ідеалізація Добра, що налаштовувала читачів на ідеальні стосунки зі світом. Звідси активізація художнього зображення найрізноманітніших пригод у людському житті – аж до небувалих і фантастичних. У таких ситуаціях герой неминуче поставав романтизованим; завдяки своїй волі, умінням і незвичайній наполегливості він міг досягти значних результатів у своїх прагненнях і вчинках. Значення М. Трублаїні у становленні пригодницької прози в українській літературі першої половини ХХ століття, майстерність письменника у створенні художньої інтриги ще не підлягали науковому аналізу, що й зумовило актуальність дисертації.