Динаміка вікових змін самоставлення в молодшому підлітковому віці

Abstract

У статті представлено аналіз результатів емпіричного дослідження, спрямованого на розкриття вікових змін

у самоставленні дітей у молодшому підлітковому віці. Мінілонгітюдне дослідження структурних компонентів са- моставлення молодших підлітків надало можливості встановити їх специфіку та динаміку. Результати показу- ють, що у період з 10 до 11 років розвиток усіх структурних компонентів самоставлення дітей відбувається пові- льно та спокійно. Коливання значень показників диференційованого самоставлення та рівня конкретних дій у моло- дших підлітків відображає процес поступового ускладнення та поглиблення самопізнання, розвитку рефлексивного

мислення. У підлітків 12 років за рахунок початку кризових змін, гіпертрофічної значущі формуючих нових образів «Я» (фізичного Я, духовного Я, інтимного Я, публічного Я, реального Я, ідеального Я) спостерігаються коливання у

стабільності до самоповаги, самоінтересу, очікуваного позитивного ставлення до себе від інших. Даний процес ли- шається незмінним у підлітків упродовж наступного 13-го року. В статье представлен анализ результатов эмпирического исследования, направленного на раскрытие возрас- тных изменений самоотношения детей подросткового возраста. Разным этапам онтогенеза свойственны отличия

в самопознании, самореализации, творческой активности, социальной зрелости личности и самосознании в целом, что особенно важно в подростковом возрасте. В подростковом возрасте особое значение приобретает процесс

самоотношения как первичное проявление самосознания, что является основой в формировании «Я-образа», «Я- концепции» человека. Минилонгитюдное исследование структурных компонентов самоотношения младших подро- стков дало возможность установить их специфику и динамику. Результаты показывают, что в период с 10-ти до

11-ти лет развитие всех структурных компонентов самоотношения происходит плавно и спокойно. Колебание значений показателей дифференцированного самоотношения и уровня конкретных действий у младших подростков отображает процесс постепенного осложнения и углубления самопознания, развития рефлексивного мышления. У подростков 12-ти лет за счет начинающих кризисных изменений, гипертрофической значимости формирующихся

новых образов "Я" (физического Я, духовного Я, интимного Я, публичного Я, реального Я, идеального Я) наблюда- ются колебания в стабильности к самоуважению, самоинтересу, ожидания позитивного отношения к себе от дру- гих. Данный процесс остается неизменным у подростков на протяжении следующего 13-го года. The article presents some results of empirical research directed at researching age-related changes of teenagers’ self-attitude. Different stages of ontogeny are characterized by differences in self-knowledge, self-realization, creativity, and social maturity of personality and self-consciousness as a whole, which is especially important in adolescence. In adolescence of particular importance is self-attitude as a primary manifestation of self-consciousness, which is the basis in formation of personal "I-image" and "I-concept". Longitudinal study on structural components of junior teenagers’ self-attitude enabled finding out their specificity and dynamics. Obtained results show that during the period from 10 to 11 years, development of

all structural components of self-attitude occurs smoothly and quietly. Fluctuation in values of indicators of differentiated self- attitude and the level of specific actions of junior adolescents demonstrates the process of gradual complication and deepen- ing of self-knowledge, development of reflective thinking. Adolescents aged 12, at the expense of emerging crisis changes,

hypertrophic importance of emerging new images of «I» (physical, spiritual, intimate, public, real, perfect), demonstrate fluc- tuations in stability of self-esteem, self-interest, expectations of other people’s positive attitude towards themselves. This

process remains unchanged in adolescence over the next 13th year.