Ставлення до себе осіб з різним рівнем сценічного бар’єру

Abstract

The article presents the results of the research aimed at identifying self-attitude of persons with different levels ofstage barriers. The notion ― a stage barrier‖ is defined, and it is regarded as a phenomenon, showing the objectives disagreement and the results of activities (i. e. mismatch of the chosen model of own behavior and the real self-presentation; discrepancy of the desired contacts with the audience and the real interaction with them; discrepancy of the self- preparation level and the actual process of performing activity); and as a subjective phenomenon that manifests itself in different kinds of experiences, which are based on the unmet needs; emotional, motivational and cognitive dissonance (incongruence).When investigating the components of scenic barriers due to the self-attitude, we received only negative significant bonds. У статті викладено результати дослідження ставлення до себе осіб з різним рівнем сценічного бар’єру. Визначено поняття "сценічний бар’єр", котре розглядається як об'єктивне явище, що демонструє розбіжність цілей і результатів діяльності (невідповідність обраної моделі власної поведінки до реальної самопрезентації, невідповідність бажаних контактів з глядачами фактичній взаємодії з ними, невідповідність рівня власної досценічної підготовки реальному процесу виконавської діяльності) та як суб'єктивне явище, що виявляється в переживаннях різного роду, в основі яких – незадоволені потреби; емоційний, мотиваційний і когнітивний дисонанси (інконгруентність). При досліджені компонентів сценічних бар’єрів у зв’язку зі самоставленням установлені тільки від’ємні значимі зв’язки. До комплексу домінуючих показників самоставлення групи високобар’єрних осіб входять наступні: очікування негативного ставлення інших, відсутність самокерівництва, самозвинувачення, відсутність самовпевненості на фоні самоінтересу. Встановлено, що внаслідок заниженої самооцінки у виконавців проявляється недовіра і підозрілість до інших людей. Показано, що представникам групи досліджуваних із високим значенням індексу сценічного бар’єру властива відсутність тенденцій шукати причини вчинків, результатів і власних особистісних особливостей у собі самому; слабка саморегуляціятощо. Виявлено, що, незважаючи на рівень самооцінки, зовні сценічна поведінка високобар’єрних виконавців часто виглядає в межах упевненої поведінки. Ймовірно, внутрішня невпевненість у собі не завжди проявляється зовніу поведінці на сцені завдяки тому, що виконавці можуть успішно використовувати навички упевненої поведінки. Ці навички можуть бути надбані в результаті навчання сценічної поведінки, завдяки сценічному досвіду, завдяки наявності загальної підвищеної уваги до себе, самоінтересу до властивих їм емоційних станів. Емпірично встановлено, що впевненість у собі несумісна з переживаннями сценічного бар’єру, а невпевненість у собі, будучи цілісним симптомокомплексом, виявляється у виконавців у вигляді схильності до сценічних бар'єрів (боязкість, соромливість, сумніви, страхи, хвилювання тощо), що ставить під сумнів професійну придатність виконавців з подібними стійкими якостями особистості.