Епістемологічний аспект монотеоретичних практик в сучасній психотерапії

Abstract

В статті автор робить спробу надати психотерапевтичне теоретизування епістемологічному дослідженню, припускаючи, що недосліджене екзистенціалістське теоретизування, ймовірно, буде епістемологічно неспроможним. Філософські дослідження не є другорядними по відношенню до психотерапії та можуть бути практично доцільними. Спільність та схожість в деяких цілях у філософії та психотерапії є предметом багаточисленних дискусій. Мова йде про можливе встановлення необхідності для психотерапії більш тісної взаємодії з філософією, з метою вдосконалення теоретичної бази психотерапевтичної практики. In the article, the ator attempts to provide psychotherapeutic theorizing to an epistemological study, suggesting that an unexamined existentialist theorizing would probably be epistemologically ineffective. Philosophical studies are not secondary to psychotherapy and may be practically feasible. Community and similarity for some purposes in philosophy and psychotherapy are the subject of numerous discussions. We are talking about the possible establishment of the need for psychotherapy to work more closely with philosophy, in order to improve the theoretical basis of psychotherapeutic practice.