Religiousness: Components, Types and Coping Strategies

Abstract

The paper characterizes the structure and the types of religiousness. The concept of religiousness and religiosity are distinguished. The structure of religiousness is considered as a combination of such components as individual religiousness, paranormal belief, spiritual intelligence, beliefs and behaviors in coping. The adaptation of Assessment of Beliefs and Behaviors in Coping and its validity and reliability have been checked. The components of religiousness have been studied, namely: cognitive component of religiousness, conative component of religiousness, paranormal belief, religious self-awareness, emotional component of religiousness, behavioral component of religiousness. The types of religiousness (average religiousness, high religiousness, emotional religiousness, behavioral religiousness) were obtained. It is defined that the type of religiousness conditions the religious copings. У статті охарактеризовано структуру і види релігійності, а також подано результати адаптації діагностичного опитувальника для оцінки вірувань і поведінки в релігійному копінгу. Метою статті було визначення структури і типів релігійності з урахуванням показників індивідуальної релігійності, віри в паранормальні явища, духовного інтелекту, релігійних копінгів. Структура релігійності розглядається як поєднання таких компонентів, як індивідуальна релігійність, віра в паранормальні явища, духовний інтелект, вірування і поведінка в копінгі. Показана адаптація оцінки вірувань і поведінки в копінгі, доведена її валідність і надійність. За результатами факторного аналізу були розкриті когнітивна, конатівна, емоційна і поведінкова складові релігійності особистості. За результатами кластерного аналізу були отримані типи індивідуальної релігійності («Помірна релігійність», «Висока релігійність», «Емоційна релігійність» і «Поведінкова релігійність»). Визначено, що високий рівень релігійності передбачає більш інтенсивне і часте використання релігії як копінга, тобто використання віри як засобу встановлення нових комунікативних зв’язків для вирішення проблем, отримання підтримки від інших членів релігійної громади, спілкування з Богом як засобу подолання стресу. Основним напрямком подальших досліджень є визначення типологічних особливостей релігійності на різних етапах онтогенезу у представників різних конфесій.