Пространство и форма как важные составляющие в решении пленэрного сюжета

Abstract

В статье рассматриваются исторические представления о пленэре и пленэрной композиции и раскрыва- ются основные составляющие пленэрной композиции и принципы ее построения. Выявлены особенности по- строения пленэрного сюжета. Обосновано, что пространство и форма являются важными составляющими

для сюжета пленэрной живописи и имеют особенное значение для развития пленэрного видения у студентов, получающих художественное образование. У статті розглянуто основні складові пленерної композиції та виявлено принципи її побудови. Установлено, що система спадкоємної освіти (передачі існуючого досвіду поколінь) активізує у студентів усвідомлене та мотивоване застосування художньо-композиційних засобів і прийомів виразності. Пленерна культура відображає образ думок і дій та передбачає наявність певної системи творчого досвіду. В її межах композиційна діяльність спирається на

індивідуальні можливості критично мислити та всебічно оглядати живопис на пленері, здійснювати вибір, ставити про- блеми, вирішувати творчі задачі. Саме за допомогою оригінальних рішень простору та форми в пленерній композиції

можливо досягнути оригінальних рішень композиційної побудови. Виявлено, що основною формою взаємодії традиційних і сучасних методів викладання базових дисциплін для студентів художньо-графічних факультетів є робота

на пленері або натурна постановка. Щодо спеціальних дисциплін, сучасними методами їх викладання є: створення тим- часових міжпредметних блоків; використання метода аранжування; упровадження натурних постановок нового типу та

використання конструктивного підходу до рішення композиційних завдань. Під час навчання пленерного живопису формуються такі компоненти художньої культури студента, як компетентність, когнітивність, креативність. У той же час методи навчання пленерного живопису, отримані в педагогічному досвіді майстрів мистецтва, повинні бути

узгоджені з особливостями сучасної вищої школи. Особлива роль належить регіональним особливостям і культурно- історичному статусу місцевості, що безпосередньо впливає на становлення творчої пленерної композиції студентів.

Пленерні здібності можна розвивати, спираючись на теоретичну модель принципу взаємодії традиційних і сучасних методів навчання, складовими якої є методи класичної академічної школи, регіональні культурні образотворчі традиції, сучасні технології та напрямки роботи, педагогічна творчість. Проведене дослідження дозволило зробити висновок проте, що навчання живопису на пленері являє собою багатогранне та складне явище, варте пильної уваги з боку фахівців педагогіки та психології мистецтва, художників, викладачів.The article deals with the main components of a plein-air subject and the principles of its composition. It is stated that the system of successive education activates students’ conscious and motivated use of artistic and compositional

means and methods of expressiveness. Plein-air culture reflects the way of thinking and actions and involves a certain sys- tem of creative experience. Within its framework composition activity is based on individual capabilities of critical think- ing and comprehensive considering of plein-air painting, decision making, setting objectives and performing creative tasks.

It is possible to obtain extraordinary results in compositional arrangement in a plein-air composition due to extraordinary

solutions concerning space and form. It is found out that the principle form of interaction of traditional and modern me- thods of teaching basic subjects to students-artists is work in the open air or natural setting. As for major subjects, modern

methods of their teaching are the following: creating temporary intersubject blocks, the use of arranging method, the im- plementation of natural compositions of a new type and the use of pragmatic approach to performing compositional tasks.

In the process of teaching plein-air paining the following components of student’s artistic culture are formed: competency, cognition, creativity. At the same time, methods of teaching plein-air painting should correspond to the peculiarities of modern higher education. Regional peculiarities, cultural and historical status of a place are of great importance, as they have direct impact on the formation of students’ creative plein-air composition. Plein-air capabilities can be developed on the basis of the theoretical model of interaction of traditional and contemporary teaching methods, which consists of the methods of classical academic school, regional cultural arts traditions, modern technologies and areas of work, pedagogical creativity. The carried out research has allowed to conclude that teaching plein-air painting is a complicated phenomenon which is worth noting by experts in pedagogy and psychology of art, artists and teachers.