Професійна мобільність соціальних працівників як психолого-педагогічна проблема

Abstract

Мета статті: з’ясувати сутність теоретичних положень щодо професійної мобільності соціальних працівників як психолого- педагогічної проблеми у сучасних умовах. Психологічний аспект професійної мобільності пояснює цей феномен як механізм соціальної адаптації, що дає можливість фахівцю управляти ресурсами своєї суб’єктності та професійної поведінки. Соціально-економічні науки досліджують мобільність з точки зору характеру перебігу процесів мобільності, натомість, предметом уваги педагогічної науки постають проблеми формування особистісної мобільності фахівця, тобто саме сутнісних характеристик мобільності як особистісних якостей фахівця. В статье раскрыта сущность теоретических положений относительно профессиональной мобильности социальных работников как психолого-педагогической проблемы в современных условиях. Психологический аспект профессиональной мобильности поясняет этот феномен как механизм социальной адаптации, который дает возможность специалисту управлять ресурсами своей субъектности и профессионального поведения. Социально-экономические науки исследуют мобильность с точки зрения характера протекания процессов мобильности, но предметом внимания педагогической науки есть проблемы формирования личностной мобильности специалиста, то есть именно сущностных характеристик мобильности как личностных качеств специалиста. The purpose of this paper is to in finding out the nature of theoretical provisions of social workers’ occupational mobility formation as a modern psycho-pedagogical problem. The psychological aspect of occupational mobility explains this phenomenon as a mechanism of social adaptation, enabling a professional to manage his/her subjectivity and professional conduct. Socio-economic sciences define mobility according to the nature of mobility processes being conducted. At the same time, the pedagogy investigates the problem of forming personal mobility which is an essential characteristic of a good specialist.