Нейробіологія мовлення: системна архітектура, функціональна динаміка та перспективні напрямки досліджень

Abstract

Історично вивчення нейробіології мовлення почалося з концепції локалізаціонізму, яка намагалася приписати конкретні функції обмеженим ділянкам кори головного мозку. Проте сучасні дослідження вказують на те, що мовна система є значно гнучкішою та інтегрованішою, ніж передбачали класичні моделі. сучасна нейробіологічна парадигма XXI століття спирається на мережеву архітектуру та конектоміку. Сьогодні роль зони Брока переосмислена: окрім моторного планування, вона залучена до синтаксичної обробки та робочої пам’яті. Зона Верніке тепер розглядається не просто як центр розуміння, а як вузол лексичного доступу та фонологічного розпізнавання, що охоплює поля Бродмана. Крім того, сучасні моделі визнають білатеральну підтримку розуміння та критичну роль підкіркових структур – базальних гангліїв, таламуса та мозочка, які раніше практично ігнорувалися.