Українська естрадна пісня у сучасному репертуарі ансамблю бандуристів

Abstract

У статті розглянуто специфіку функціонування української естрадної пісні в сучас-ному репертуарі ансамблів бандуристів. Мета роботи полягає у з’ясуванні жанрово-стильових пріоритетів у виборі пісень, особливостей їх аранжування та сценічної інтерпретації, а також ролі українського естрадного репертуару в процесах актуалі-зації бандурного мистецтва у сучасному музичному просторі України. Наукова новизна роботи полягає в осмисленні української естрадної пісні як складника сучасного репертуару ансамблів бандуристів у контексті актуального виконавського серед-овища. Уперше систематизовано жанрово-стильові напрями залучення класичної та сучасної популярної естради до ансамблевого бандурного виконавства, окреслено відмінності між академічно-концертною та шоу-орієнтованою моделями інтерпре-тації, виявлено специфіку аранжування (відтворення оркестрової фактури, розши-рення тембрової палітри, використання звукопідсилювальної техніки, фонограмного супроводу, колаборації із різними інструментами). Доведено, що стилістична гібрид-ність та інтерпретаційна варіативність стають визначальними рисами виконання сучасної української естрадної пісні. Висновки. Українська естрадна пісня посідає вагоме місце в сучасному репертуарі ансамблів бандуристів і виступає ефективним засобом оновлення виконавської моделі. Класична естрадна пісня органічно інтегру-ється в академічну традицію завдяки мелодизму, опорі на народнопісенні інтонації та традиції солоспіву, тоді як сучасна популярна естрада демонструє нові принципи опрацювання та адаптації музичного матеріалу, активізацію сценічної виразності та розширення комунікативного потенціалу. Залучення естрадного репертуару сприяє подоланню стереотипів щодо бандури, формуванню нової слухацької аудиторії та інтеграції бандурного мистецтва у сучасний мистецький простір через формування нової моделі ансамблевого бандурного музикування, що поєднує академічну традицію і сучасну стильову гібридність. The article examines the specifics of the functioning of the Ukrainian pop song in the contem-porary repertoire of bandura ensembles. The aim of the study is to identify the genre and sty-listic priorities in the selection of songs, the peculiarities of their arrangement and stage inter-pretation, as well as the role of Ukrainian pop repertoire in the processes of actualization of bandura art in the modern musical space of Ukraine. The scientific novelty of the research lies in the interpretation of the Ukrainian pop song as a component of the contemporary repertoire of bandura ensembles within the context of the current performing environment. The genre and stylistic directions of incorporating classical and contemporary pop music into ensem-ble bandura performance are systematized; the differences between academic-concert and show-oriented models of interpretation are outlined; and the specific features of arrangements are identified (reproduction of orchestral texture, expansion of the timbral palette, the use of sound amplification technologies, phonogram accompaniment, and collaborations with various instruments). It is demonstrated that stylistic hybridity and interpretative variability become defining features of the performance of contemporary Ukrainian pop songs. Conclu-sions. Ukrainian pop songs occupy a significant place in the contemporary repertoire of ban-dura ensembles and serve as an effective means of renewing the performance model. Clas-sical pop songs are organically integrated into the academic tradition due to their melodicism, reliance on folk-song intonations, and the tradition of the art song, whereas contemporary pop music demonstrates new principles of processing and adapting musical material, intensifica-tion of stage expressiveness, and expansion of communicative potential. The inclusion of pop repertoire contributes to overcoming stereotypes associated with the bandura, the formation of a new audience, and the integration of bandura art into the contemporary artistic space through the development of a new model of ensemble bandura performance that combines academic tradition with contemporary stylistic hybridity.