Шекспірівський текст у концертно-монологічній сфері XVI–XXI ст.: інтермедіальні жанрові стратегії «виправлено»

Abstract

У статті порушується проблема семантично містких творів В. Шекспіра у контек-сті постпостмодерністського етапу розвитку культури й мистецтва, що дозволяє розкрити шекспірівський текст як фундаментальну філософську ідею, культурот-ворчий онтологічний імпульс та універсальний мистецтвознавчий код. У роботі актуалізовано такі вектори: опанування образного поетичного змісту у взаємо-дії з різними видами мистецтва; заглиблення до художніх реновацій, традиційного й інноваційного їх узагальнення в мистецькому аудіовізуальному аспекті; знаходження інкорпорації музичних смислів із концептами образу, ідеї, ідеалу в універсальних тек-стах, зокрема сонетах Шекспіра в академічному грифі; увиразнення композиції шек-спірівського дискурсу в концертно-монологічній вокальній фактурі XVI-XXI ст. та сучасних інтерпретаціях. The article raises the problem of semantically capacious works of W. Shakespeare in the context of the post-postmodern stage of development of culture and art. This allows us to reveal Shakespeare’s text as a fundamental philosophical idea, a culturally creative onto-logical impulse and a universal art historical code. The following vectors are actualized in the work: mastering the figurative poetic content against the background of the interaction of different types of art, delving into artistic renovations, their traditional and innovative generali-zation in the artistic audiovisual aspect, finding the incorporation of musical meanings with the concepts of image, idea, ideal in universal texts, in particular Shakespeare’s sonnets in the academic style; expressing the composition of Shakespeare’s discourse in the concert-mon-ologue vocal texture of the 16th-21st centuries and modern interpretations.