Жіночий героїзм як ресурс державотворення та соціокультурного розвитку в умовах війни: філософсько-дискурсивний вимір

Abstract

У сучасних умовах війни та глибоких соціальних трансформацій публічний дискурс дедалі більше насичується героїчними наративами, в яких концепти «герой» і «героїзм» виконують не лише описову, а й смислотворчу функцію. Герої та героїні постають як надихаючі та життєстверджуючі образи, що допомагають людям долати труднощі, знаходити внутрішні ресурси та рухатися вперед [4]. У цьому сенсі героїзм стає важливим елементом символічної організації соціальної реальності, через який суспільство осмислює власний досвід кризи, втрат і боротьби. Розуміння героїзму як «окремого стану втіленої в повсякденності свідомості» [2] дозволяє побачити його не як виняткове явище, а як потенціал, притаманний кожній людині. У періоди загострення соціальних суперечностей цей потенціал актуалізується, адже, як зазначається, кожна людина здатна бути героєм у біологічному, психологічному та соціальному вимірах. Саме тому війна не лише продукує нові героїчні образи, а й змінює сам спосіб їхнього сприйняття, відкриваючи простір для перегляду усталених уявлень.