Соціокультурні практики в медіа та дискурс соціальних мереж як інструмент мобілізації ресурсів сучасної української держави

Abstract

З огляду на стан війни в Україні та післявоєнну реконструкцію, мобілізація ресурсів (людських, фінансових, символічних та культурних) є важливим питанням, особливо для збереження державності та сталого розвитку [4]. Соціокультурні практики через медіа та дискурс у соціальних мережах є одним із корисних способів мобілізації в цьому процесі. Більше ніж передача інформації, вони колективно формують колективні ідентичності, цінності та норми поведінки, допомагаючи організувати суспільство на підтримку спільних цілей державотворення [2, с. 38-44]. Дискурс-аналіз є теоретичною основою для дослідження. Мішель Фуко стверджував, що дискурс як влада конструює соціальну реальність, визначаючи, що вважається «істинним» і прийнятним у суспільстві. Таким чином, дискурс не є дзеркалом реальності, але здатний її конструювати в цілому; він формує суб'єкти та практики [8, с. 352]. Теун ван Дейк розвиває це в термінах критичного дискурс-аналізу, досліджуючи, як тексти та мовні стратегії в медіа відтворюють ідеологічні структури та відносини влади [9, с. 308].