Синтез антидемократичних практик: стратегії внутрішньої консолідації та зовнішньої експансії в XXI столітті

Abstract

Сучасні тоталітарні та авторитарні політичні системи суттєво трансформувалися особливо після протестів та мітингів, що характеризували повалення класичних недемократичних режимів наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. («третя хвиля демократизації»). Політична еліта формує та концентрує владу в своїх руках через свою поведінку та характер прийняття рішень (при таємних намірах порушити демократичну систему). Проблема стає досить актуальною, враховуючи зростання авторитарних тенденцій не тільки в регіонах гібридних держав, зумовлених історичними аспектами політичного розвитку, але й в країнах які вважалися повноцінними демократіями та стійкими філософсько-правовими ліберальними традиціями. Класичний тип автократії, що базується на авторитетності політичного лідера, є менш поширеним явищем та стосується регіонів з менше розвиненими мережами поширення інформації. Загалом навіть при наявності сучасного технологічного розвитку суспільство в цілому має залишатися на традиційних засадах формування та виховання поколінь з консервативним шляхом (держави африканського континенту, Центральної та Південної Америки). Але при широкій обізнаності громадськості, розвитку мережевого простору та рівня залучення до інформації – утримувати владу політичному лідеру, навіть з урахуванням авторитетності очільника уряду (автократа), буде важко [4].