Ансамблеве виконавство як екосистема становлення та репрезентації професійно-суб’єктної позиції музиканта

Abstract

У статті досліджено ансамблеве виконавство як складний художньо-комунікативний феномен, що виходить за межі суто технічної координації спільної гри. Актуальність зумовлена потребою теоретичного переосмислення ансамблевого виконавства як складного культурно-художнього феномена, професійно-суб’єктні виміри якого залишаються недостатньо концептуалізованими у сучасному музикознавстві. Ансамблеве виконавство розглянуто як динамічний простір взаємодії індивідуальної та колективної суб’єктності музикантів, у якому художній результат формується на перетині особистісних інтерпретаційних інтенцій, спільного смислотворення та взаємного слухання. Метою статті визначено теоретичне осмислення ансамблевого виконавства як екосистеми становлення та репрезентації професійно-суб’єктної позиції музиканта і виявлення його художніх, комунікативних та смислотворчих механізмів. The article examines ensemble performance as a complex artistic and communicative phenomenon that goes beyond the purely technical coordination of collective music-making. The relevance of the study is determined by the need for a theoretical rethinking of ensemble performance as a complex cultural and artistic phenomenon whose professional and subjective dimensions remain insufficiently conceptualized in contemporary musicology. Ensemble performance is considered a dynamic space of interaction between the individual and collective subjectivity of musicians, in which the artistic outcome emerges at the intersection of personal interpretive intentions, shared meaning-making, and mutual listening. The purpose of the article is to provide a theoretical conceptualization of ensemble performance as an ecosystem of the formation and representation of the musician’s professional-subjective position and to identify its artistic, communicative, and meaning-making mechanisms.