Прокрастинація як складова таймінгу особистості та її вплив на навчальні стратегії здобувачів вищої освіти

Abstract

У сучасних умовах інтенсифікації освітнього процесу та зростання вимог до самостійної навчальної діяльності здобувачів вищої освіти особливої значущості набуває проблема ефективного використання часу. Прокрастинація, як поширене психологічне явище, дедалі частіше розглядається не лише як дезадаптивна поведінка, а як складник таймінгу особистості, що впливає на вибір і реалізацію навчальних стратегій, рівень саморегуляції та академічну успішність. Метою статті є теоретичний аналіз впливу прокрастинації на таймінг особистості та, відповідно, на формування і реалізацію навчальних стратегій здобувачів вищої освіти. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел), а також емпіричні методи, зокрема SWOT-аналіз, «Шкалу загальної прокрастинації» К. Лей. Для інтерпретації отриманих даних застосовано елементи порівняльного й описового аналізу. In modern conditions of the intensification of the educational process and the growth in requirements for independent educational activities of higher education applicants, the problem of effective time use is of particular importance. Procrastination, as a common psychological phenomenon, is increasingly recognized not only as a maladaptive behavior but also as a component of personality timing, which affects the choice and implementation of educational strategies, self-regulation, and academic performance. The purpose of the article is a theoretical analysis of the impact of procrastination on individual timing and, accordingly, on the formation and implementation of learning strategies of higher education students. The study uses theoretical methods (analysis, systematization, and generalization of scientific sources) and empirical methods, in particular, SWOT analysis and the “Scale of general procrastination” by C. Ley. Elements of comparative and descriptive analysis are used to interpret the data obtained.