Поетика думи «Іллейко, з Бога турейко» Олекси Різниківа

Abstract

Олекса Сергійович Різників (Різниченко) – незламний патріот-дисидент, лицар честі, правозахисник, талановитий письменник і мовознавець, просвітянин і громадський діяч, високоосвічений представник української культури, був двічі репресований (1959 й 1971 роках) і засуджений на 7 років радянських таборів, автор багатьох поетичних збірок, прозових книг, мовознавчих досліджень, документальної публіцистики, лауреат літературних премій імені П. Тичини (1995), К. Паустовського (1999), Т. Мельничука (2004), С. Олійника (2011), Б. Грінченка (2011), Я. Дорошенка (2015), Т. Осьмачки (2016), Л. Череватенка (2017), Ю. Горліса-Горського (2018), Є. Маланюка (2018). Як і більшість письменників-шістдесятників О. Різників зберіг свою гідність в атмосфері брехні, знущань, насильства, створив у поетичних і прозових творах власний світ. Серед доробку письменника наявні поеми «Бран: містерія», «Окупація: поема», «Копище», «Мовчиш, Стрибоже», «Іллейко, з Бога турейко: епічна поема», «Промінь з Одеси: поема про Ніну Строкату», які цікаві в багатьох аспектах – проблематикою, композиційною будовою, мовно-стильовими засобами, жанровою специфікою, і варті детального аналізу. Нашу увагу хочемо зосередити на поемі-думі «Іллейко, з Бога Турейко».