«Час великих очікувань» на початку «невідомого» 2025-го

Abstract

Осмислення теми «Часу великих очікувань» на тлі невизначеності (умовного «невідомого 2025-го») через призму творчості Костянтина Паустовського. У Паустовського цей мотив з’являється як тихий внутрішній стан людини — очікування змін, сенсу, кращого життя. Його герої часто перебувають у проміжному стані: між минулим і майбутнім, між розчаруванням і надією. «Час великих очікувань» – четверта книга автобіографічної епопеї «Повість про життя». Сам Костянтин Паустовський чітко знав, що він «українець»: «Я зростав в Україні. Мої рідні з боку батька говорили лише українською. З дитинства я полюбив співучу, гнучку, легку, нескінченно багату на образи та інтонації українську мову». У передмові до своєї книги «Золота троянда» К. Паустовський писав українською: «Образ України я носив у своєму серці протягом багатьох років… Україна, що завжди була чудовим середовищем для творчості, овіяна поезією праці й волі, – країна, про яку можна писати без кінця-краю…», віно писав про «ласкаву Україну», де «дівчата вечорами співають, народ багатий, ласкавий і дуже веселий».