Формування 45-ї стрілецької дивізії рсча на півдні україни: руйнація «червоного» військового будівництва (червень-серпень 1919 р.)

Abstract

червні 1919 р. радянська Україна втратила останній примарний символ «автономії» – військові з’єднання, що мали назву «радянські українські армії» та були об’єднані назвою «Український фронт». Навесні 1919 р. значна частина цих з’єднань та українське селянство підняли повстання проти колоніальної політики «червоної» влади. Ці повстання зруйнували «червоні» тили та привели до того, що влада більшовиків зберігалася тільки у губернських центрах. До своїх каральних акцій проти населення влада намагалася залучити залишки частин «українського фронту», що перетворювалися на загальномосковські частини, втрачаючи свої «українські» ознаки. 3-тя Українська радянська армія перетворилася на «загальномосковську» 45-ту радянську стрілецьку дивізію (близько 12 тисяч багнетів і шабель), якою керували навіть не військові, а група аферистів, частина з яких мали кримінальне минуле (командир бригади Г. Котовський, командир полку М. Вінницький). In June 1919, Soviet Ukraine lost the last ghostly symbol of ‘autonomy’ – military units called ‘Soviet Ukrainian Armies’ and united under the name ‘Ukrainian Front’. In the spring of 1919, a significant part of these associations and the Ukrainian peasantry revolted against the colonial policy of the ‘red’ government. These uprisings destroyed the ‘red’ rear and led to the fact that the power of the Bolsheviks was preserved only in the provincial centers. In their punitive actions against the population, the authorities tried to involve the remnants of the units of the ‘Ukrainian front’, which were transformed into all-Moscow units, losing their ‘Ukrainian’ characteristics.