Między dźwiękiem a obrazem: Ingardenowska analiza ontologiczna dzieła muzycznego i filmowego

Abstract

Artykuł podejmuje problem ontologicznych podstaw estetyki Romana Ingardena w odniesieniu do dzieła muzycznego i filmowego na gruncie fenomenologii XX wieku. Celem jest wyjaśnienie, w jaki sposób fenomenologiczna koncepcja dzieła sztuki pozwala uchwycić specyfikę muzyki i filmu jako bytów intencjonalnych o złożonej strukturze. W części pierwszej przedstawiono genezę i główne założenia fenomenologii Edmunda Husserla, ze szczególnym uwzględnieniem pojęć redukcji fenomenologicznej, intuicji ejdetycznej, czystej świadomości oraz fenomenu jako tego, co dane w naoczności. Zarysowano także rozwój ruchu fenomenologicznego (Brentano, Scheler, Stein, Conrad-Martius i inni) oraz miejsce Ingardena w tradycji husserlowskiej i w polskiej recepcji fenomenologii. The article addresses the problem of the ontological foundations of Roman Ingarden’s aesthetics in relation to the musical and cinematic work within the framework of twentieth-century phenomenology. Its aim is to explain how the phenomenological concept of the work of art makes it possible to grasp the specificity of music and film as intentional entities with a complex structure. The first part presents the origins and main assumptions of Edmund Husserl’s phenomenology, with particular emphasis on the concepts of phenomenological reduction, eidetic intuition, pure consciousness, and the phenomenon as that which is given in intuition. The development of the phenomenological movement (Brentano, Scheler, Stein, Conrad-Martius, among others) is also outlined, as well as Ingarden’s place within the Husserlian tradition and in the Polish reception of phenomenology. Стаття розглядає проблему онтологічних основ естетики Романа Інгардена стосовно творів музичного і кіно- мистецтв на засадах феноменології ХХ століття. Мета полягає в поясненні того, яким чином феноменологічна концепція твору мистецтва дозволяє осягнути специфіку музики і кіно як інтенціональних сутностей зі складною структурою. Представлено генезу та основні положення феноменології Едмунда Гуссерля, з особливим акцентом на поняттях феноменологічної редукції, ейдетичної інтуїції, чистої свідомості та феномену як того, що дано в наочності. Окреслено розвиток феноменологічного руху (Брентано, Шелер, Штейн, Конрад-Мартіус та інші) та місце Інгардена в гуссерлівській традиції та в польській рецепції феноменології.