Вплив експериментальної програми на рівень фізичної підготовленості асистентів футбольних арбітрів

Abstract

У сучасному футболі суддівська діяльність вимагає від арбітрів високої фізичної, функціональної та психологічної підготовленості. Значна частина помилок арбітрів у ході матчу зумовлена недостатнім рівнем їхньої фізичної підготовленості. У зв’язку з цим актуальним стає пошук ефективних підходів до організації підготовки футбольних арбітрів, які б враховували специфіку їхньої рухової діяльності під час гри. Одним із таких підходів є використання засобів фітнесу, що дає можливість цілеспрямовано впливати на розвиток необхідних фізичних якостей, збільшення функціонального потенціалу та адаптації тренувального процесу до індивідуальних можливостей арбітра. Мета – визначити вплив експериментальної програми на рівень фізичної підготовленості асистентів футбольних арбітрів. Методи дослідження. У роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури; емпіричні методи (визначення фізичної підготовленості асистентів арбітрів за фітнес-тестом ФІФА); методи математичної статистики. Результати. Для забезпечення високої ефективності тренувального процесу футбольних арбітрів використовували сучасні засоби та методи підготовки в обґрунтованому поєднанні та раціональному співвідношенні. Раціональний добір вправ фітнесу і способів їх реалізації відбувався з урахуванням індивідуальних особливостей фізичної підготовленості арбітрів для максимального розвитку функціонального потенціалу та ефективного використання наявного рівня фізичної підготовленості. В розробленій експериментальній програмі підготовки асистентів футбольних арбітрів застосовувалися засоби фітнесу, які виконувалися безперервним (з рівномірним і змінним варіантом виконання) і інтервальним методом. В різних мікроциклах піврічного циклу тренувань частка кожного з методів змі-нювалася для досягнення оптимального рівня фізичної підготовленості, адже досягнення саме такого рівня можливе лише за умови комплексного використання тренувальних методів і засобів відповідно до завдань підготовки. Висновки. За всіма показниками фізичної підготовленості у асистентів арбітрів експериментальної групи спостерігалася суттєво краща динаміка порівняно з контрольною групою, що підтверджує ефективність запровадженої експериментальної програми із використанням фітнес-засобів. In modern football, refereeing activity requires a high level of physical, functional, and psychological preparedness from referees. A significant portion of refereeing errors during matches is caused by insuficient physical fitness. Therefore, it becomes relevant to search for effective approaches to organizing the training of football referees that take into account the specifics of their motor activity during the game. One such approach is the use of fitness tools, which allows for a targeted influence on the development of necessary physical qualities, increasing functional potential, and adapting the training process to the individual capabilities of the referee. Objective – to determine the impact of an experimental program on the level of physical fitness of assistant football referees. Research methods. The study applied theoretical research methods, including analysis, comparison, induction, deduction, systematization, and generalization of scientific and methodological literature; empirical methods (assessment of the physical fitness of assistant referees using the FIFA fitness test); and statistical methods. Results. To ensure high eficiency of the referees’ training process, modern training tools and methods were used in a substantiated combination and rational proportion. The rational selection of fitness exercises and methods of their implementation was carried out considering the individual characteristics of referees’ physical fitness to maximize functional potential and effectively use the existing level of physical preparedness. The developed experimental training program for assistant football referees employed fitness tools performed using continuous methods (with both uniform and variable execution) and interval methods. In different microcycles of the half-year training cycle, the proportion of each method was varied to achieve an optimal level of physical fitness, as reaching this level is possible only through the comprehensive use of training methods and tools according to the training objectives. Conclusions. According to all physical fitness indicators, the assistant referees in the experimental group showed significantly better progress compared to the control group, confirming the effectiveness of the implemented experimental program using fitness tools.