Духовний досвід і гуманістична антропологія у релігійному дискурсі ранньомодерної Європи

Abstract

Філософсько-релігієзнавчий аналіз духовного досвіду та гуманістичної антропології визначається актуальністю через необхідність наукового переосмислення феномену релігійного раціоналізму як світоглядного підґрунтя формування нової антропологічної парадигми, яка інтегрує релігійну свідомість, моральну саморефлексію та філософію розуму. Антитринітарна доктрина розглядається як форма духовно-інтелектуальної опозиції догматизму й авторитарній сакралізації, яка започатковує перехід від схоластичної метафізики до феноменології віри та етики відповідальності. Метою дослідження – аналіз філософських і релігієзнавчих засад антитринітарного мислення, виявлення його методологічних орієнтирів і гносеологічних меж, а також з’ясування його ролі у формуванні етичного гуманізму та індивідуалістично орієнтованої духовності. Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічну основу дослідження становлять методи історико-філософської реконструкції, контекстуального аналізу та релігієзнавчої герменевтики, які дали змогу простежити еволюцію релігійного раціоналізму від морально-етичної доктрини до концепції духовної самореалізації людини. Результати дослідження. Встановлено, що антитринітарна традиція репрезентує важливий етап становлення європейської філософії релігії, у межах якої релігійна віра переосмислюється як інтелектуально осмислений акт духовної волі. З’ясовано, що відмова від догматичного тринітаризму не мала деструктивного характеру, а відкривала нові горизонти релігійного пізнання, зорієнтовані на гідність, свободу та відповідальність особи. Доведено, що в межах антитринітарної філософії формується інтелектуальна модель, у якій теологічні, етичні й пізнавальні виміри поєднуються в єдину концепцію морального універсуму. Ця модель постає передвісником новоєвропейського просвітницького гуманізму та підґрунтям для подальшого розвитку філософської антропології, раціональної теології та етики свободи совісті. The philosophical and religious analysis of spiritual experience and humanistic anthropology is determined by its relevance due to the need for scientific rethinking of the phenomenon of religious rationalism as a worldview basis for the formation of a new anthropological paradigm that integrates religious consciousness, moral self-reflection and philosophy of mind. The anti-trinitarian doctrine is considered as a form of spiritual and intellectual opposition to dogmatism and authoritarian sacralization, which initiates the transition from scholastic metaphysics to the phenomenology of faith and ethics of responsibility. The purpose of the study is to analyze the philosophical and religious foundations of anti-trinitarian thinking, identify its methodological guidelines and epistemological boundaries, as well as clarify its role in the formation of ethical humanism and individualistically oriented spirituality. Theoretical and methodological basis of the research. The methodological basis of the study is the methods of historical and philosophical reconstruction, contextual analysis and religious hermeneutics, which made it possible to trace the evolution of religious rationalism from a moral and ethical doctrine to the concept of spiritual self-realization of man. Research results. It has been established that the anti-trinitarian tradition represents an important stage in the formation of the European philosophy of religion, within which religious faith is reinterpreted as an intellectually meaningful act of spiritual will. It has been found that the rejection of dogmatic trinitarianism was not destructive in nature, but opened new horizons of religious knowledge, oriented towards the dignity, freedom and responsibility of the individual. It has been proven that within the anti-trinitarian philosophy an intellectual model is formed in which theological, ethical and cognitive dimensions are combined into a single concept of the moral universe. This model becomes a harbinger of modern European enlightened humanism and a basis for the further development of philosophical anthropology, rational theology, and the ethics of freedom of conscience.