Суспільство і сталий розвиток: соціоекологічна перспектива

Abstract

Сучасна цивілізація переживає кризу надмірного споживання, технологічного експансіонізму і духовної втоми. Це свідчить про необхідність нового типу світогляду – соціоекологічного, у якому природа, культура і суспільство розглядаються не ізольовано, а як взаємопов’язані рівні єдиної системи. Починаючи із Всесвітнього саміту, якій пройшов у Йоганнесбурзі у 2002 році, сталий розвиток стає основою порядку денного та темою глобальної політики розвитку. Цю концепцію презентують як механізм, за допомогою якого суспільство повинно взаємодіяти з навколишнім середовищем, зберігаючи ресурси для майбутніх поколінь, що означало, що сталий розвиток – це спроба гарантувати баланс між економічним зростанням, цілісністю навколишнього середовища та соціальним добробутом. Навіть були розроблені і прийняті ООН у 2015 році 17 цілей – як частина «Агенда 2030» – глобальної програми, спрямованої на те, щоб «ніколи нікого не залишити поза увагою» [1].