Засоби та напрямки корекційно-розвиткової роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення

Abstract

Мовлення є основним засобом комунікації, пізнання навколишнього світу та самовираження особистості. Від рівня мовленнєвого розвитку залежить не лише формування інтелектуальних здібностей, а й соціальна адаптація дитини, її емоційна стабільність і навчальна успішність. Водночас у сучасних дітей спостерігається тенденція до зростання кількості мовленнєвих порушень, зокрема тяжких, що ускладнюють процес навчання та соціальної інтеграції [1, с. 7]. Тяжкі порушення мовлення (ТПМ) — це глибокі розлади різних компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного, лексико-граматичного, просодичного), які виникають унаслідок органічних або функціональних порушень центральної нервової системи за умов збереженого інтелекту й слуху [2, с. 14]. Такі діти потребують цілеспрямованого, системного корекційного впливу, який охоплює мовленнєвий, психічний, когнітивний, емоційний та моторний розвиток.