Проблемні складові філософії діалогу в сучасному суспільстві

Abstract

Актуальність теми дослідження визначається ходом розвитку сучасного суспільства. Криза цивілізації, що носить всеохоплюючий, масштабний характер, завдяки російської агресії, провокує дезорганізаційні соціокультурні зрушення, які проникають практично в кожну сферу життєдіяльності соціуму, і суттєво актуалізує проблему дослідження соціальних процесів, що впливають на динаміку суспільства. Серед них на перший план виходить діалог, який грає особливу роль в житті і діяльності особистості. Інтерес до діалогу зародився ще в античні часи, проте начало активного обговорення питань, що стосуються діалогу, відносять до першої половині XX століття, коли у філософському знанні складається новий напрямок «діалогізм», який розвивається у двох контекстах: в плані «антропологічної реальності», і в напрямку до вічності. Діалогізм розуміє «загальне» і «соціальне» в конкретному розрізненні «Я» і «Інший», єдиного «Я», відкриває «Іншого» як єдиного, як «Я». Тhe relevance of the research topic is determined by the course of development of modern society. The crisis of civilization, which is all-encompassing, large-scale, thanks to Russian aggression, provokes disorganized socio-cultural shifts that penetrate almost every sphere of life of society, and significantly actualizes the problem of studying social processes that affect the dynamics of society. Among them, dialogue comes to the fore, which plays a special role in the life and activities of the individual. Interest in dialogue was born in ancient times, but the beginning of active discussion of issues related to dialogue is attributed to the first half of the XX century, when a new direction of "dialogism" is formed in philosophical knowledge, which develops in two contexts: in terms of "anthropological reality", and in the direction of Eternity. Dialogism understands "general" and "social" in a concrete distinction between "I" and "Other", a single "I", opens "Other" as one, as "I". The internal necessity of creating an integral dialogic paradigm of thinking, immanent to the general cultural process of society's development, is also evidenced by the fact that almost at the same time, independently of each other, different thinkers come to substantiate dialogue as a central and meaning-forming principle. The postulate of dialogical thinking and understanding of being becomes the paradigm of modern civilization and culture. This paves the way for considering dialogue as a category of social philosophy. The category is interpreted here as a certain focus of theory, the author's socio-philosophical concept.