Relations between identity and temporal orientation in adolescence

Abstract

In Erikson’s view, formation of a relatively stable identity and conception of one’s own future is the specific developmental task in adolescence. Erikson’s theory and Marcia’s conception of the identity status give an interesting basis for construction of two models of development of this relation and its changes in lifetime.В статье рассматриваются и анализируются подходы к вопросу временной ориентации в подростковом во­ зрасте и ее связи с идентичностью. По мнению Э. Эриксона, формирование относительно стабильной идентич­ ности и концепции собственного будущего являются конкретными задачами развития личности в подростковом возрасте. Теория Эриксона и концепция Марсиа о статусе идентичности дают возможность построения двух моделей развития этого соотношения и его изменения в жизни. Автор предлагает свою модель соотношения между идентичностью личности и ее временной ориентацией в процессе развития. Отправной точкой является начало полового созревания. Под давлением потребностей, которые возникают в процессе полового созревания, а также давлением ожиданий и стандартов культуры, человек берет на себя изучение целей и ролей, налагае­ мых культурой и типами поведения, принятых и не принятых в ближайшем окружении. В результате исследо­ вания индивид принимает на себя обязанности и, таким образом, определяется его/ее идентичность. Это являе­тся отправной точкой для построения концепции своей жизни во временной перспективе. Принимая обязатель­ства, человек стабилизирует цели и стремления и добавляет средства и инструменты, которые помогли бы в исполнении и предвидении альтернативных событий внешнего мира. Таким образом, индивид строит гибкие планы для выполнения целей, а затем, после положительной оценки планов, – кристаллизуется его/ее будущая ориентация. Таким образом , построение идеи о будущем можно рассматривать в качестве третьего этапа разви­ тия идентичности в период подросткового возраста, таким образом, временная ориентация следует из идентич­ности. Деятельность, осуществляемая для достижения целей и стремлений, стабилизирует и укрепляет иденти­чность субъекта. Сигналы, информирующие о трудностях или успехах, полученные в результате деятельности или избегания, вносят изменения в структуру содержания идентичности и будущей ориентации, а также их временной структуры, так же как и логические связи между ними (в зависимости от модели TOTE). Кроме того, перестрройка временной ориентации приводит к изменению в идентичности и стимулирует ее дальнейшее раз­витие.Стаття присвячена розгляду та аналізу підходів до питання тимчасової орієнтації у підлітковому віці та її зв’язку з ідентичністю. На думку Е.Еріксона, формування відносно стабільної ідентичності та концепції влас­ ного майбутнього є конкретними завданнями розвитку в підлітковому віці. Теорія Еріксона і концепція Марсіа щодо статусу ідентичності дають цікаву основу для побудови двох моделей розвитку цього співвідношення та його зміни в житті. Автор пропонує свою модель співвідношення між ідентичністю та тимчасовою орієнтацією в процесі розвитку. Відправною точкою є початок статевого дозрівання. Під тиском потреб, які виникають в процесі статевого дозрівання, і тиску очікувань і стандартів культури, людина бере на себе вивчення цілей і ролей, що накладаються культурою і типами поведінки, схвалених і не схвалених середовищем. У результаті дослідження індивід приймає на себе обов’язки і, таким чином, визначає його/її ідентичність. Це є відправною точкою для побудови концепції свого життя в тимчасовій перспективі. Запозичуючи зобов’язання, людина стабілізує цілі й прагнення і додає засоби та інструменти, які допомогли б у виконанні та передбаченні альтер­нативних подій зовнішнього світу. Таким чином, індивід будує гнучкі плани для виконання цілей, а потім, після позитивної оцінки планів, – кристалізується його/її майбутня орієнтація. Зважаюч на це, побудову ідеї про май­ бутнє можна розглядати в якості третього етапу розвитку ідентичності в період підліткового віку. Отже, тимча­сова орієнтація випливає з ідентичності. Діяльність, що здійснюється для досягнення цілей і прагнень, стабілі­ зує і зміцнює ідентичність суб’єкта. Сигнали, що інформують про труднощі або успіхи, отримані в результаті діяльності або утримання, вносять зміни в структуру змісту ідентичності й майбутньої орієнтації і їх тимчасової структури, так само як логічні зв’язки між ними (в залежності від моделі TOTE). Крім того, перебудова тимча­сової орієнтації спричиняє зміни в ідентичності і стимулює її подальший розвиток.