Experience of valeological education in communities’ activities in Southern Ukraine (late 19th-early 20th century)

Abstract

The article deals with the activities of communities of the south of Ukraine (in the late 19th – early 20th century) and their representatives in the development of advanced valeological education. The practical activities of progressive representatives of southern societies created the conditions for the use of active methods, forms and means of education aimed at strengthening and preserving of health, which was one of the components of valeological educationУ статті проаналізована діяльність товариств південного краю України кінця ХІХ – І пол. ХХ ст. (громадська організація «Сокіл», громадське товариство «Рідна школа», просвітянське товариство «Просвіта») та їх прогресивних представників у розвитку валеологічної освіти відповідно до історичних особливостей розвитку півдня України. Автор доходить висновку, що практична діяльність прогресивних представників товариств південного краю створювала умови для активного використання методів, форм та засобів виховання, спрямованих на зміцнення та збереження здоров’я, що було одним із компонентів валеологічної освіти. Перед освітньою діяльністю проаналізованих товариств стояла проблема вибору методів, форм та засобів виховання у валеологічній освіті. Ними використовувалися традиційні методи виховання – методи формування свідомості особистості (бесіди, лекції, диспути, переконання, навіювання, приклад), методи організації діяльності та спілкування (педагогічна вимога, громадянська думка, довіра, привчання, тренування), методи стимулювання діяльності і поведінки (гра, змагання, заохочення, покарання), – і нетрадиційні (методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегулювання, формування позитивного досвіду поведінки тощо). Усі вони здійснювалися за допомогою фізичних вправ, спортивних змагань, відмежування від шкідливих звичок у своєму оточенні, через негативну оцінку куріння, алкоголю, залучення до оздоровчих та спортивних традицій, створення і поширення бібліотек, спортивних комплексів, виконання комплексів вправ під музику, зміцнення здоров’я, загартування тощо. Товариствам, що діяли на південноукраїнських землях у цей період, були притаманні такі форми роботи: створення бібліотек, спортивних комплексів, хорів, театральних колективів, проведення публічних читань валеологічного характеру, причому 9 – навіть у найвіддаленіших селах, де під час зустрічей вони всілякими засобами пропагували здоровий спосіб життя серед населення. Крім спортивних змагань, ці осередки організовували численні культурно-просвітницькі та мистецькі заходи, в яких акцентували увагу на розвитку здоров’я серед молоді. Оздоровчий характер часто мали такі культурно-освітні заходи, як рухливі виступи та заняття, прогулянки; свята, театралізовані вистави, забави, обряди; вечорниці, концерти, публічні читання, диску- сії. Важливими були також такі засоби: рідна мова, родовід, рідна історія, краєзнавство, природа рідного краю виховні традиції, народна фізична культура, національні традиції, звичаї, обряди, родинно-побутова культура, приклад батьків та вчителів, національне мистецтво, фольклор. Вони розширювали зміст валеологічної освіти, ґрунтувались на пам’яті про минуле попередніх поколінь, національних цінностях українського народу, традиціях і звичаях.