Проєктно-дизайнерська культура у площині професійної діяльності вчителів образотворчого мистецтва

Abstract

У статті висвітлено термінологічні, методологічні та науково-теоретичні аспекти проблеми формування проєктно-дизайнерської культури сучасних учителів образотворчого мистецтва. Мета дослідження полягала у висвітленні сутності категорії «проєктно-дизайнерська культура» та фіксуванні її функційної ролі в системі професійної діяльності сучасних учителів мистецтва. Доведено, що сучасний дизайн у його вузькоспеціальному значенні є проєктною, художньо-творчою діяльністю, що спрямовується та концентрується на розробленні елементів предметно-просторового середовища життєдіяльності людей. Висунуто гіпотетичне положення про те, що встановлення балансу між так званими споживчими властивостями створюваних об’єктів та їх естетично- культурним (художньо-образним та мистецьким) забарвленням потребує певного рівня проєктної культури фахівців, які створюють продукцію дизайнерського призначення. Систематизація наукових позицій сучасних учених та провідних фахівців галузі дизайну дозволила зробити висновок про те, що проєктно-дизайнерська культура є виявом найвищого рівня розвитку проєктних, дизайнерських та художньо-творчих потенцій педагога-митця в результаті спроєктованого об’єкту (відповідно до основ методології технічної естетики) як особливий тип культури професійного (зокрема, художньо-педагогічного) мислення. Доведено, що у професійній діяльності вчителів образотворчого мистецтва проєктно-дизайнерська культура має неабияке значення з огляду на трансформаційні перетворення як змісту професійної підготовки майбутніх педагогів-художників, так і векторів їх підготовки до майбутньої професійної діяльності в галузі сучасного мистецтва. Визначено, що проєктно-дизайнерська культура вчителя образотворчого мистецтва є специфічною формою прояву психічно-когнітивної діяльності, що інтегрує різноманітні операції мислення (прояви когнітивно- інтелектуальної активності), поєднує в собі різноманітні види операцій мислення (когніції, елементи інтелектуальної активності), що сконцентровані на формуванні спеціального проєктного задуму, ухваленні оптимальних рішень у межах проєктно-творчих задач, доборі адекватних матеріалів та способів віддзеркалення та візуалізування, планування та прогнозування художнього процесу у професійній діяльності з урахуванням специфікантів проєктної ситуації та потенціалу технічної естетики.