Інтеграція та інновації в міжурядових відносинах: роль міжміського співробітництва у формуванні глобальної політики

Abstract

Політика, орієнтована на місце (place-based policy), є важливою ознакою того, як уряди прагнуть розвивати свою економіку та сприяти добробуту своїх громадян. Політика, орієнтована на місце, очевидна в національному, субнаціональному і наднаціональному масштабі, і в контексті застосовання до інноваційної політики, добробуту громади, стійкості перед лицем зміни клімату та промислового розвитку, а також управління навколишнім середовищем, енергетикою, промисловим переходому і адаптаціями ринку праці. На глобальному рівні політику, орієнтовану на місце, просувають на основі Резолюції ГА ООН 2015 р. «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку». На макрорегіональному рівні в Європі та в ЄС – на основі «Територіального порядку денного 2030», за яким стратегічним пріоритетом є залучення локальних акторів для участі в реалізації глобальної політики. Ще в 2015 р. ООН анонсувала продовження декліністської (деволюційної) платформи: глобальних реформ децентралізації: впровадження принципу асиметрії для функціонально різних територій; розвитту потенціалу регіонів як «полюсів зростання»; розвитку «поліцентричних мереж», «транснаціоналізації», «розумної спеціалізації»; «деконцентрації ресурсів та інвестицій»; розвитку «циркулярної економіки» (локальний промисловий симбіоз); розвиту «політики на основі місця».