Особливості техніки удару правою рукою знизу в голову з фронтальної стійки спортсменами високої кваліфікації, які спеціалізуються на рукопашному бою

Abstract

Структура процесу підготовки спортсменів базується на закономірності становлення спортивної майстерності, що об’єктивно існує та має специфічні особливості в конкретних видах спорту. Єдиноборства відносяться до тих видів спорту, де домінуючий, пріоритетний акцент пов'язаний із технічною підготовкою спортсменів. Широкий арсенал технічних дій і широкий спектр потенційних конфліктних ситуацій, які регулярно виявляються в ході єдиноборства, детермінують особливості операцій, дій і механізми їхнього вдосконалення. У контексті описаних умов спортсмену слід оперативно оцінювати реалії ситуації та правильно реагувати на них ефективними й точними діями, що пред'являє важливу вимогу до набору його рухових навичок – уміння зберігати стабільність результату на тлі значної варіативності специфічних умов. Мета дослідження – визначити кінематичні особливості техніки удару рукою знизу в голову з фронтальної стійки висококваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються на рукопашному бою. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, відеозйомка та біомеханічний відеокомп'ютерний аналіз із використанням оптико-електронної системи "Qualisys", методи математичної статистики. Відеозйомка проводилася з частотою 100 к/с. Нами було зареєстровано техніку виконання досліджуваної рухової дії у 12 спортсменів високої кваліфікації. Результати дослідження. Удар рукою знизу в голову з фронтальної стійки складається з наступних фаз: підготовка до удару, замах, ударний рух, контакт із «лапою», повернення у вихідне положення. Тривалість фаз активної частини удару (підготовки до удару, замаху, ударного руху та контакту) 0,51 с, а тривалість пасивної частини удару (фаза повернення у вихідне положення) також складає 0,51 с. Слід зазначити, що тривалість фази замаху є відносно короткою (у порівнянні з іншими ударами руками, де є така фаза руху) і триває лише 0,13 с, що робить такі удари малопомітними для суперника. Висновки. Найважливішим елементом системного розгляду об'єкта як системної єдності теоретичного та емпіричного підходів є моделювання – розробка моделі, як спрощеної системи, образу, аналога оригіналу, що зберігає основні його риси. У підготовці спортсменів, які спеціалізуються на рукопашному бою, це може бути кількісною та якісною кінематичною характеристикою техніки рухових дій, що забезпечує досягнення запланованих результатів на змаганнях.