Якісна музична освіта в умовах війни та глобальних викликів ХХІ ст.

Abstract

Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для вчителів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається. Мистецтво завжди підтримувало та надавало наснаги жити навіть у найскладніші часи. Війна залишила відображення в наших піснях, поезії, прозі, картинах та фотографіях. Росія завжди зазіхала на нашу культуру: заборона друку українською мовою, репресії та розстріляне відродження. Але подолати нас так і не змогла. Ми вистояли тоді, вистоїмо і зараз. Наша зброя – слово, музика, пензлик, фотоапарат, камера. У кожного вона різна, але не менш дієва. Тому у нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус уваги з академічних успіхів на підтримку та нормалізацію психічного стану учнів. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього в рамках викладання свого предмету. Життя творчої людини – це завжди «гойдалки», а в цей складний час іде етап психологічної боротьби, тому що щоденний стрес, виснаження від всіх трагічних новин і розуміння того, що кожен день може бути останнім – робить сильнішим, і ти просто не маєш права опускати руки. Це круто, що навіть в такий час ми співаємо, малюємо, пишемо, граємо і продовжуємо жити, не дивлячись ні на що. Всі у світі дивуються цьому. Тому що ми круті і незламні. Музика лікує і заспокоює. Зараз творчість – це те, що також ідентифікує українців, як націю. Поки є українське мистецтво, в любому прояві, живе український дух. Древній мислитель Піфагор говорив: «З усіх мистецтв учитель – Музика. Вона сприймається серцями в усі віки!» [ 2]. Тому керуючись цим висловом, ми несемо найкраще дітям, адже сучасні учні – це майбутнє української нації з її культурною спадщиною. І від учителя залежить, з якими серцями підуть учні у доросле життя.