The issue of complementarity principle in deep cognition of the psyche

Abstract

The paper presents the approach applied for deep cognition of the psyche in its integrity (the conscious/the unconscious). The functional differences between the spheres of consciousness and the unconscious in terms of their asymmetry have been discovered. The use of the complementarity principle borrowed from quantum physics has been substantiated. Particular attention is paid to the method of active psychosocial cognition (APSC), which is characterised by following “the phenomenon of the psyche” with orientation at reviving respondent’s self-preservation instinct, which is the basic and unequalled motivator for personality changes. Introduction of the complementarity principle predetermines the unity of the issue of providing people with proper aid and the tasks of scientific cognition of the phenomenon of the psychic.У статті представлено глибинний підхід до пізнання психіки в її цілісності (свідоме/несвідоме). Розкрито функціональні відмінності сфери свідомості і несвідомого в аспекті асиметричності. Несумісність двох сфер психіки породжує необхідність пошуку засобів цілісної самопрезентації суб’єкта в візуалізованих, опредмечених формах. Стверджується, що символ і архетип є взаємопов’язаними поняттями, причетними до візуалізації суперечливої сутності психіки суб’єкта. Факт непрезентованості несвідомого в свідомому «Я» суб’єкта зумовлюють необхідність запровадження опосередкованих засобів самовираження психіки, об’єктивно представлених у сфері спостереження. Обґрунтовується введення принципу додатковості, запозиченого з квантової фізики в психологію, який організаційно структурує методологію глибинного пізнання психічного і відкриває перспективи пізнання психіки в її індивідуальній неповторності. Цей принцип реалізується на основі принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого і принципу «з іншого». Ґрунтуючись на факті, що сферам свідомості та несвідомого характерна як автономія, так і взаємовіднесеність, стверджується, що порушення взаємозв’язків між ними призводить до виникнення особистісних проблем у суб’єкта, які можуть бути розв’язані в діагностично-корекційному процесі з професійно побудованим діалогом. Адекватність реалізації принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого задає професійний формат діагностично-корекційної процедури надання допомоги людині. При спробах автономного пізнання сфер психіки (наприклад, академічний і проектний підходи) порушується цілісність, адекватність пізнання, що суперечить принципу додатковості. Описуються витоки формування методу АСПП (активного соціально-психологічного пізнання), пов’язані з вирішенням проблем педагогічного спілкування, взаємодії педагога з вихованцем, а також наводяться пізніше отримані результати розробки науково-практичних (методологічних) основ глибинного пізнання психіки. Особливу увагу приділено становленню методу АСПП, для якого характерно слідування «за феноменом психіки», орієнтуючись на пробудження у респондента інстинкту самозбереження – провідного (головного) і неперевершеного мотиватора особистісних змін. Випробовувані суб’єктом особистісні проблеми приглушують інстинкт самозбереження, що каталізує виникнення тенденції до психологічного імпотування психіки. Запровадження принципу додатковості зумовлює єдність проблеми надання оптимальної допомоги людині з завданнями наукового пізнання феномена психічного.В статье представлен глубинный подход к познанию психики в ее целостности (сознательное/бессознательное). Раскрыты функциональные отличия сферы сознания и бессознательного в их ассиметричности. Несовместимость двух сфер психики порождает необходимость поиска средств целостной самопрезентации субъекта в визуализиро-ванных, опредмеченных формах. Утверждается, что символ и архетип являются взаимосвязанными понятиями, причастными к визуализации противоречивой сущности психики субъекта. Факт непредставленности бессознательного в сознательном «Я» субъекта обусловливают необходимость введения опосредованных средств само- выражения психики, объективно представленных в сфере наблюдения. босновывается введение принципа дополнительности, позаимствованного из квантовой физики в психологию, который организационно структурирует методологию глубинного познания психического и открывает перспективы познания психики в ее индивидуальной неповторимости. Данный принцип реализуется на основе принципа неотъемлемости сфер сознания и бессознательного и принципа «из иного». Основываясь на факте, что сферам сознания и бессознательного характерна как автономия, так и заимосоотнесенность, утверждается, что нарушение взаимосвязей между ними приводит к возникновению личностных проблем у субъекта, которые разрешимы в диагностикокоррекционном процессе с профессионально построенным диалогом. Адекватность реализации принципа неотъемлемости сфер сознания и бессознательного задает профессиональный формат диагностикокоррекционной процедуры оказания помощи человеку. При попытках автономного познания сфер психики (к примеру, академический и проективный подходы) нарушается целостность, адекватность познания, что противоречит принципу дополнительности. Описываются истоки формирования метода АСПП (активного социально-психологического познания), связанные с решением проблем педагогического общения, взаимодействия педагога с воспитанником, а также приводятся более поздние результаты разработки научно-практических (методологических) основ глубинного познания психики. Особое внимание уделено становлению метода АСПП, для которого характерно следование «за феноменом психики», ориентируясь на пробуждение у респондента инстинкта самосохранения – ведущего (главного) и непревзойденного мотиватора личностных изменений. Испытываемые субъектом личностные проблемы приглушают инстинкт самосохранения, что катализирует возникновение тенденции к психологическому импотированию психики. Введение принципа дополнительности предопределяет единство проблемы оказания оптимальной помощи человеку с задачами научного по- знания феномена психического.