О формировании коммуникативно-речевых умений учеников начальных классов

Abstract

Одна из важнейших задач современной школы – формирование и развитие коммуникативных умений учащихся. Младший школьный возраст – оптимальный период наиболее активного обучения социальному поведению, искусству общения в детском коллективе и со взрослыми, т. е. усвоения коммуникативных, в том числе речевых умений. Речевой аспект в обучении родному языку всегда признавался прогрессивной методикой (Ф. И. Буслаев, К. Д. Ушинский, И. И. Срезневский и др.), но пути его реализации во многом оставались нерешенными. Новое в современных приемах обучения речевому общению обусловлено достижениями в области лингвистики, психологии, лингводидактики. дне з найважливіших завдань сучасної школи - формування та розвиток комунікативних умінь учнів. Молодший шкільний вік – оптимальний період найактивнішого навчання соціальному поведінці, мистецтву спілкування у дитячому колективі і з дорослими, т. е. засвоєння комунікативних, зокрема мовних умінь. Мовний аспект у навчанні рідної мови завжди визнавався прогресивною методикою (Ф. І. Буслаєв, К. Д. Ушинський, І. І. Срезневський та ін), але шляхи його реалізації багато в чому залишалися невирішеними. Нове у сучасних прийомах навчання мовленнєвому спілкуванню обумовлено досягненнями у галузі лінгвістики, психології, лінгводидактики. One of the most important tasks of a modern school is the formation and development of students' communication skills. Younger school age is the optimal period of the most active learning of social behavior, the art of communication in the children's team and with adults, ie the acquisition of communicative, including language skills. The linguistic aspect in the teaching of the native language has always been recognized as a progressive method (FI Buslaev, KD Ushinsky, II Sreznevsky, etc.), but the ways of its implementation have largely remained unresolved. New in modern methods of teaching speech communication is due to advances in linguistics, psychology, language didactics.