К проблеме толкования понятия "Спонтанная речь"

Abstract

Статья посвящена проблеме разъяснения понятия "спонтанная коммуникация". Автор делает попытку конкретизировать и уточнить его, с целью создания предпосылок разработки рациональной методики обучения такому способу иноязычной речевой деятельности, и приходит к выводу, что спонтанной речью является любой вид самостоятельной коммуникации, характеризующийся: неподготовленностью; мотивированностью; инициативностью; эмоциональностью и экспрессивностью. Стаття присвячена проблемі роз’яснення поняття "спонтанна комунікація". Автор робить спробу конкретизувати та уточнити його, з метою створення на цій підставі раціональної методики навчання такому засобу іншомовної мовленнєвої діяльності, та приходить до висновку, що спонтанним мовленням є будь-який вид самостійної комунікації, що характеризується: непідготовленістю; вмотивованістю; ініціативністю; емоційністю та експресивністю. The article analyzes the notion "spontaneous communication". The author makes an attempt to concretize and specify its meaning and on its basis to form some efficient methods of teaching this kind of foreign speech activity. The author comes to conclusion that any type of independent communication characterized by unpreparedness, motivation, initiativeness, emotionality and expressivity is spontaneous speech.