Distressful empathy in reading literature: the case for terror management theory?

Abstract

This article investigates the extent to which predictions of Terror Management Theory also hold on reading literature. Indeed, death is ubiquitous in fiction. But does reading about it cause the same reactions as those predicted by Terror Management Theory? To answer this question, five reading experiments were carried out. The hypothesis, developed in the framework of Terror Management Theory, that direct confrontation with one‟s mortality strengthens both prejudices against outsiders and enhances in-group values, was tested. Contrary to initial expectations, the results did not confirm the predictions, casting a shadow over the hypothesis of distressful empathy. This raises the question whether mortality salience in literary texts is different from other such confrontations. This leads us to the question why people indulge in such distressful emotions. It will be argued that confrontation with death in literature may actually relieve the tension produced by mortality reminders. This perspective may be linked to Aristotle‟s notion of catharsis.Статтю присвячено вивченню ступеня придатності висновків теорії керування страхом смерті до читання художнього тексту. Насправді, у літературі опис смерті є непоодиноким, але чи викликає читання про смерть ті ж самі реакції, про які постулюється у теорії керування страхом смерті? Щоб отримати відповідь на таке запитання, авторами було проведено п‟ять експериментів, у яких перевірялася гіпотеза, розроблена у межах теорії керування страхом смерті, про те, що безпосереднє зіткнення зі смертністю підсилює упередженість по відношенню до чужинців і підвищує внутрішньогрупові цінності. На відміну від наших очікувань, результати експериментів не підтвердили таке припущення, і це ставить під сумнів гіпотезу про трагічну емпатію. Постає питання про те, чи відрізняється усвідомлення власної смертності, яке викликає художня література, від інших випадків зіткнення зі смертю, і це порушує питання, чому читачі прагнуть зануритися у настільки трагічні емоції. Автори статті роблять припущення про те, що зіткнення зі смертю у художньому тексті може зменшити психологічне напруження, яке зазвичай викликають інші нагадування про смерть, і така перспектива може бути пов‟язана з аристотелівським поняттям катарсису.