http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12583 Fri, 10 Apr 2026 11:47:00 GMT 2026-04-10T11:47:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12747 Title: Публічний простір міста versus право на місто Authors: Радіонова, Людмила Олексіївна; Радіонова, Ольга Миколаївна Abstract: Problem. The concept of public space is the main topic of debate on the right to the city. The purpose of the study is to analyze the public space of the city in close connection with the right of the citizen to the city. Research methods: system-structural and phenomenological. The system structural method made it possible to identify the logic of construction and functioning of public spaces. The phenomenological method gave grounds to reveal the fundamental conditions of explication of the right to the city in the space of everyday life. Results. The public space of the city is analyzed in the context of empirical and ideological. The first concerns the field of practice. In this sense, the term «public space» is used to represent social diversity, to assimilate and accept this diversity by urban residents. The second interpretation is related to the concept of the right to the city in a more familiar sense: that is, the public space here is seen as a platform for the representation of political struggle. Public spaces exist, and they are possible through the activity of people, even if they are not perceived as a value or a right of citizens. Unpretentious discussions show two different points of view. «Post-Soviet» point of view does not allow to connect the personal and the public in open spaces: here the protection of symbolic space from the intrusions of everyday life is crucial. The emergence of a «Europeanized» view implies that the appropriation of public space should be the right of citizens. This shows a slow transition from the Soviet model of the double life of the city, where public and private life are rigidly separated from each other, to the model of the city, in which public space is used for the daily needs of people. Актуальність. Концепція публічного простору є основною темою дебатів про право на місто, яка бере свій початок у дослідженнях міських соціальних рухів, які намагаються вплинути на процеси міського розвитку. Зв’язок між правом на місто і публічним простором дуже важливий: тільки в публічному просторі право на місто може бути заявлено й реалізовано. Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу публічного простору міста в тісному зв’язку з правом на місто містянина. Завдання: дати методологічне обґрунтування категорії «публічний простір» і виявити його онтологічні підстави через емпіричне й ідеологічне; розглянути основні форми взаємовпливу цих онтологічних структур, при цьому розкрити як, виправдовуючи право на міський простір, містяни і влада користуються діаметрально протилежною аргументацією; розглянути інституційну динаміку публічного простору. Методи дослідження: системно-структурний і феноменологічний. Системно-структурний метод дав змогу виявити логіку конструювання та функціонування публічних просторів. Феноменологічний метод дав підстави розкрити фундаментальні умови експлікації права на місто у просторі повсякденності. Результати дослідження. Публічний простір міста аналізується в контексті емпіричного й ідеологічного. Перше стосується сфери практик. У цьому сенсі термін «публічний простір» використовується для репрезентації соціального розмаїття, для засвоєння і прийняття цього розмаїття міськими жителями. Друга інтерпретація пов’язана з концепцією права на місто в більш звичному сенсі: тобто публічний простір тут розглядається як майданчик для репрезентації політичної боротьби, конфліктів або ж гострих соціальних протиріч. Публічні простори існують, і вони можливі завдяки активності людей, навіть якщо вони не сприймаються як цінність або право містян. Невгаваючі дискусії показують дві різні позиції. Перша, «пострадянська» позиція не дає змогу з’єднувати особисте й суспільне у відкритих просторах: тут вирішальне значення має захист символічного простору від вторгнень повсякденності. По-друге, виникнення «європеїзованої» позиції передбачає, що присвоєння публічного простору має бути правом містян. Це показує повільний перехід від радянської моделі подвійного життя міста, де громадське та приватне життя жорстко відокремлено один від одного, до моделі міста, в якому публічний простір використовується для повсякденних потреб людей. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12747 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12745 Title: Сучасне мистецтво в гуманітарній політиці України Authors: Михайлова, О. Ю. Abstract: The article highlights the place of contemporary art in humanitarian policy of independent Ukraine. The urgency of the topic is due to insufficient support of contemporary art by the state, despite its role in democratic transit, modernization, de-ideologizing of society. Topic is particularly acute because of the crisis of conservative cultural orientations and the need to reorient Ukrainian cultural policy from cultural values preserving to their creation. So the purpose of article is to analyze the place of contemporary art in Ukrainian humanitarian policy during various stages of its formation. The contemporary art ability to realize a certain social mission (function) determines the advantage of the structural-functional method, which is also supplemented by the historical approach. The results of the study provide a brief outline of the contemporary art genesis and social mission. The differences in status of contemporary art in «closed» and “open” societies are also outlined, as far as the reasons for this, associated with emancipatory and critical potential of contemporary art. An attempt to use it in the non-governmental J. Soros humanitarian project is described in view of its tasks of modernization, liberalization, communicative openness, etc. The state’s indifference to the contemporary art development in Ukraine during the 1990–2000s and its reasons are indicated. The ambivalence of humanitarian policy, which made it difficult to adopt a unified strategy, is proved by an appeal to strategy documents. The incompatibility of contemporary art and conservative orientations of policy, as a manifestation of global resentment trend, is shown. Liberal program of acting Ukrainian President promises the state assistance to contemporary art. It testifies the compatibility of contemporary art social mission and the main objectives of Ukrainian humanitarian policy. The measures for the development and institutionalization of contemporary art are outlined, as far as state concern in this. Стаття висвітлює місце сучасного мистецтва в гуманітарній політиці України часів її незалежності. Актуальність теми зумовлена недостатньою підтримкою сучасного мистецтва з боку держави, попри ту роль, яку воно здатне відіграти у процесах демократичного транзиту, модернізації, деідеологізації суспільства. Особливої гостроти тема набуває з огляду на кризу консервативних орієнтацій в культурній політиці України та потребу переорієнтації завдань культурної політики зі збереження культурних цінностей на їх створення. Цим зумовлена мета дослідження, яка полягає в аналізі місця сучасного мистецтва в гуманітарній політиці України на різних етапах її становлення. Здатність сучасного мистецтва реалізувати певну соціальну місію (функцію) зумовлює перевагу структурно-функціонального методу в дослідженні, який доповнено також історичним підходом. У результатах дослідження подано короткий нарис генези сучасного мистецтва та його специфічної соціальної місії. Також окреслено розбіжності статусу сучасного мистецтва в «закритому» та «відкритому» суспільствах і причини цього, які пов’язані з емансипативним і критичним потенціалом сучасного мистецтва. Спробу використання цього потенціалу в межах недержавного гуманітарного проєкту Дж. Сороса описано в статті з огляду на поставлені ним завдання модернізації, лібералізації, комунікативної відкритості тощо. Вказано причини байдужого ставлення держави до розвитку сучасного мистецтва в Україні протягом 1990–2000-х рр., а також окреслено етапи формування такого ставлення. Амбівалентність орієнтирів гуманітарної політики, що ускладнювала ухвалення єдиної державної стратегії, доведено апеляцією до документів із гуманітарного стратегування. Показано несумісність сучасного мистецтва та консервативних орієнтацій гуманітарної політики, які є проявом загальносвітового тренду ресентименту. Лібералізація як програма чинного Президента України дає шанс формуванню політики сприяння держави розвитку сучасного мистецтва, а також свідчить про принципову сумісність соціальної місії сучасного мистецтва та основних завдань гуманітарної політики України. При цьому окреслено, що може зробити держава для розвитку та інституалізації сучасного мистецтва й чому вона в цьому зацікавлена. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12745 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12744 Title: Структура потреб споживачів у контексті модерних концептуалізацій цінностей і ціннісних орієнтацій Authors: Щерба, Олеся Іванівна Abstract: The goal of the article is to identify contradictions between theoretical approaches to the interpretation of values and value orientations, scientific reasoning, definition and identification of the main properties of values and related concepts, as well as the impact and relationship of values with the structure of consumer needs. The article reviews the given problems in researches of classics of sociology, such as M. Weber, E. Durkheim, N. Smelzer, T. Parsons, P.O. Sorokin, M. Rokich, A. Maslow, Soviet scientists S.L. Rubinstein, A.G. Zdravomyslov, V.A. Yadov, A.N. Leont’ev, D.A. Leont’ev. The results of researches of modern Ukrainian sociologists A.О. Ruchka, V. S. Bakirov, Ye.I. Golovaha, N.V. Kostenko, T.O. Petrushyna, V.M. Geyec, V.R. Sidenko, O.M. Balakiryeva, Yu.B. Savelyev are analyzed. The analysis of views allowed us to conclude that values, as a component of the consciousness of the individual, are also an integral part of social consciousness. A comparison of the concept of values with such concepts as social attitude, norms, goals, meanings, motives of activity and needs of consumers is given. It is highlighted that needs by its nature act “here and now”, expressing the current state of dynamic relations of the consumer with the world, and their intrinsic significance and motivation are constantly changing. It is noted that the full motivation of the consumer’s life is associated with the motivating effect of both needs and values; it is emphasized that if the former reflect the natural-individual, largely spontaneous plan of motivation, the latter express socio cultural regulators and activators of motivation, are more steady and stable. Emphasis is placed on the importance and timeliness of studying individual values for segmentation of potential consumers. It is highlighted that personal values express “preserved” relations with the world, generalized and processed by the collective experience of a social group, and in their functioning they practically do not depend on situational factors. Special attention is paid to the fact that values are closely linked to social changes and reflect its. The author’s own definition of the concepts “values” and “value orientations” is formulated. Метою статті є виявлення суперечностей поміж теоретичними підходами щодо тлумачення цінностей та ціннісних орієнтацій, наукове обґрунтування, визначення та виокремлення основних властивостей цінностей та суміжних із ними понять, а також вплив та зв’язок цінностей із структурою потреб споживачів. У статті розглянуто задану проблематику в дослідженнях класиків соціології, таких як М. Вебер, Е. Дюркгейм, Н. Смелзер, Т. Парсонс, П.О. Соро кін, М. Рокіч, А. Маслоу; радянських учених: С.Л. Рубінштейна, А.Г. Здравомислова, В.О. Ядова, О.М. Леонтьєва, Д.О. Леонтьєва, сучасних українських науковців-соціологів А.О. Ручки, В.С. Бакірова, Є.І. Головахи, Н.В. Костенко, Т.О. Петрушиної, В.М. Геєця, В.Р. Сіденка, О.М. Балакірєвої, Ю.Б. Савельєва. Аналіз поглядів дав змогу зробити висновок про те, що цінності, будучи компонентом свідомості окремої людини, виступають також невіддільним складником і суспільної свідомості. Подано порівняння поняття цінностей із такими поняттями, як соціальна установка, норми, цілі, сенси, мотиви діяльності та потреби споживачів. Акцентовано, що сутнісно потреби діють «тут і тепер», висловлюючи поточний стан динамічних відносин споживача зі світом, а їхня внутрішня значущість і спонукальна сила постійно змінюються. Зазначено, що повноцінне мотивування життєдіяльності споживача пов’язано зі спонукальною дією як потреб, так і цінностей; наголошено, що якщо перші відображають природно-індивідуальний, багато в чому стихійний план мотивації, то другі виражають соціокультурні регулятори й активатори мотивації, є стійкішими і стабільнішими. Наголошено на вагомості та актуальності вивчення індивідуальних цінностей для сегментації потенційних споживачів. Наголошено, що особистісні цінності виражають «консервовані» відносини зі світом, узагальнені й перероблені сукупним досвідом соціальної групи, і в своєму функціонуванні вони практично не залежать від ситуативних чинників. Звернено особливу увагу на те, що цінності тісно пов’язані із соціальними змінами та відображають їх. Сформульоване власне авторське визначення понять «цінності» та «ціннісні орієнтації». Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12744 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12743 Title: Аксіологічні засади розвитку громадянської культури майбутніх фахівців: філософія можливостей Authors: Набокова, Анна Сергіївна Abstract: The relevance of the study is related to the need for conceptual and methodological strengthening of the development of civic culture of higher education students. Analysis of the theoretical and practical experience of civic education and education, in general, shows a significant dependence of its success and the success of the social movement on the successful use of traditional values and the latest value concepts of modernization change. But the pedagogy of modern higher education in the formation of civic culture of future professionals does not sufficiently use the methodology and philosophical and axiological understanding of the contradictory and often ambivalent interpretive “palette” of values and worldviews of youth as a subject of cultural and educational space. The purpose of the article is to determine and substantiate the axiological potential of philosophy in the development of civic culture of higher education. Research methods are a set of analytical theoretical and hermeneutic-phenomenological nature (analytical-synthetic, reflective-evaluation, methods of theorizing, universalization, etc.), which allowed to reveal patterns, trends and directions of axiological strengthening of civic culture of future professionals and their formation. consciousness. The complementarity of philosophical methods is ensured by the systematization of methodological approaches for the separation of author’s ideas and positions, methods of modeling the thesaurus of basic definitions. The results of the study are to substantiate the role of philosophy as a methodology for changing the status of pedagogy to pedagogical philosophy, which reflects the philosophical – humanistic paradigm of modern education, namely: identified contradictions in the development of civic culture Homo educandus, identified influential factors of its value and meaning. to civic growth; the role of philosophy in directing pedagogical research to create a “picture” of civic unity, which unfolds around the significance of norms, rules, ideals, values; through the axiological dimension of personality formation is explained in the unity of social, civic and individual-personal; proved the importance of philosophical axiology in the inclusion in the research field of pedagogy of value-semantic existential phenomena, in revealing the potential of cultural and educational space and its role in expanding the vectors of individual choice of individual cultural and educational trajectory of civic growth. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю концептуального і методологічного підсилення розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Аналіз теоретичного і практичного досвіду громадянської освіти й освіти загалом свідчить про значну залежність її успішності та успішності суспільного руху від вдалого використання традиційних цінностей і новітніх ціннісних концептів модернізаційних змін. Але педагогіка сучасної вищої освіти у формуванні громадянської культури майбутніх фахівців не досить використовує методологію та філософсько-аксіологічне осмислення суперечливої і часто амбівалентної інтерпретаційної «палітри» ціннісно-світоглядних орієнтацій молоді як суб’єкту культурно-освітнього простору. Метою статті є визначення та обґрунтування аксіологічного потенціалу філософії у розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Методи дослідження представлено комплексом аналітично-теоретичного і герменевтично-феноменологічного характеру (аналітико-синтетичний, рефлексивно-оцінний, методи теоретизації, універсалізації та інші), що уможливили розкриття закономірностей, тенденцій і напрямів аксіологічного підсилення розвитку громадянської культури майбутніх фахівців та формування їхньої ціннісно-смислової свідомості. Комплементарність філософських методів забезпечена систематизацією методологічних підходів для виокремлення авторських ідей та позицій, методами моделювання тезаурусу базових дефініцій. Результати дослідження полягають в обґрунтуванні ролі філософії як методології зміни статусу педагогіки на педагогічну філософію, що якраз відображає філософсько-гуманістичну парадигму сучасної освіти, а саме: визначено суперечності процесу розвитку громадянської культури Homo educandus, виявлено впливові чинники її ціннісного смислотворення та особливості сучасного світорозуміння і ставлення до громадянського зростання; обґрунтовано роль філософії у спрямовуванні педагогічних досліджень на створення «картини» громадянської єдності, яка розгортається навколо значущості норм, правил, ідеалів, цінностей; через аксіологічний вимір становлення особистості експліковано в єдності соціального, громадянського та індивідуально-особистісного; доведено значущість філософської аксіології у включенні в дослідницьке поле педагогіки ціннісно-смислових екзистенціальних феноменів, у розкритті потенціалу культурно-освітнього простору та його ролі в розширенні векторів вибору особистістю індивідуальної культурно-освітньої траєкторії громадянського зростання. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12743 2020-01-01T00:00:00Z