http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/12457 2026-04-09T15:42:58Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/13308 Title: Трансцендентно-іманентна природа пізнання: історико-філософський аналіз Authors: Федорів, Любомир Михайлович Abstract: Актуальність теоретико-пізнавальних досліджень у сучасній філософії пояснюється насамперед тим, що гносеологічна проблематика була і є органічним складником філософії, і жодна філософська система не може обійтись без дослідження цих питань. Попри досить помітну диференційованість сучасної філософії, все ж залишаються наріжні теми, які формують її фундамент. Пізнавальна проблематика – одна з них. Метою статті є дослідження вихідних принципів класичної та некласичної гносеологій, а саме розуміння ними структури та внутрішніх механізмів пізнавальної діяльності. У цьому контексті основна увага приділяється аналізу ролі трансцендентного та іманентного досвідів у ній з позицій класичного та некласичного підходів. Методологічними засадами дослідження стали аналітичний підхід, що спрямований на аналіз пізнавальної діяльності, а також принципи компаративістики та герменевтики, що використовувалися під час порівняльного аналізу класичної та некласичної теорій пізнання. У сучасній філософії гносеологічна проблематика відіграє далеко не першочергову роль. Це при тому, що найвпливовішим її напрямом є аналітична філософія, особливо якщо говорити про західну філософію. Ця тенденція ще більшою мірою притаманна сучасній українській філософії. Тому наше дослідження можна вважати заповненням значної прогалини у ній. Також у ньому чи не вперше у вітчизняному філософському дискурсі основна увага зосереджується на конкретному аналізі гносеологічних складників класичної та некласичної філософій, чітко окреслюючи специфіки «класичної гносеології» та «некласичної гносеології». На наукову новизну також претендує аналіз місця і ролі трансцендентного та іманентного досвідів у пізнавальній діяльності у їх історико-філософській ґенезі – у процесі переходу від класичної до некласичної парадигми. Результати дослідження. У межах класичної філософської парадигми і у класичній гносеології відповідно пізнавальний процес розумівся як такий, який можливий тільки через відношення до трансцендентного, тобто до трансценденталій. Таке розуміння пізнання помітно змінюється під час переходу до некласичної філософської парадигми, у якій, на відміну від трансцендентного, вирішальну роль відіграє іманентний, тобто безпосередній та всеосяжний досвід людини. The relevance of theoretical and cognitive research in modern philosophy is explained, firstly, by the fact that epistemological issues were and are an organic component of philosophy and no philosophical system can do without the study of these issues. Despite the rather noticeable differentiation of modern philosophy, there are still cornerstone themes that form its foundation. Theory of knowledge\is one of them. The purpose of the article is to study the basic principles of classical and non-classical gnoseology, namely its understanding of the structure and internal mechanisms of cognitive activity. In this context, the main attention is paid to the analysis of the role of transcendent and immanent experiences in it from the standpoint of classical and non-classical approaches. The methodological basis of the study was an analytical approach aimed at analyzing cognitive activity, as well as the principles of comparative studies and hermeneutics, which were used in the comparative analysis of classical and non-classical theories of knowledge. In modern philosoph, epistemological issues play a far from paramount role. This is despite the fact that its most influential direction is analytical philosophy, especially when it comes to Western philosophy. This tendency is even more inherent in modern Ukrainian philosophy. Therefore, our study can be considered to fill a significant gap in it. Also, almost for the first time in the national philosophical discourse, the main focus is on a specific analysis of the gnoseological components of classical and non-classical philosophies, clearly outlining the specifics of “classical gnoseology” and “non-classical gnoseology”. The analysis of the place and role of transcendent and immanent experiences in cognitive activity in their historical and philosophical genesis – in the process of transition from the classical to the non-classical paradigm – also claims scientific novelty. Results of the study. Within the classical philosophical paradigm and in classical gnoseology, respectively, the cognitive process was understood as one that is possible only through the relation to the transcendent, i.e. to the transcendental. This understanding of cognition changes markedly in the transition to a non-classical philosophical paradigm, in which, in contrast to the transcendent, the decisive role is played by the immanent, i.e. direct and comprehensive human experience. 2021-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/13306 Title: Антропологічний характер соціальної реальності в аспекті психомірності Authors: Kozobrodova, Dina Mykhailivna; Козобродова, Діна Михайлівна Abstract: Актуальність дослідження соціальної реальності сьогодні не викликає сумнівів, оскільки це поняття входить до більш дискусійних понять у галузі соціальної філософії та соціології. Визначення його сенсу впливає на предмет, об’єкт та методи дослідження у названих дисциплінах, які є мультидисциплінарними саме завдяки тому, що мають певну кількість різних підходів щодо інтерпретації і розуміння природи соціальної реальності. Мета статті полягає в розкритті теоретико-методологічних основ концепції психомірності соціальної реальності, яка представляє новий антропологічний підхід до її вивчення, заснований на психосинергетиці. Проблема дослідження пов’язана з «якісною соціологію», ідеї якої були запропоновані М. Вебером, а доповнені і розвинені з позицій феноменологічного підходу А. Щюцем. Останній у своїх дослідженнях з феноменології соціології показав, як будується внутрішня робота свідомості по конституюванню і осмисленню соціальної реальності, яка оточує людину. Згідно із феноменологічною редукцією необхідно звільнитися від загальноприйнятих науковим розумом понять, конструкцій тощо, щоб повернутися до витоків внутрішньої роботи свідомості, яка проявляється в ситуаціях повсякденної дійсності. Концепція психомірності соціальної реальності, яка пропонується нами, узгоджується з цією фундаментальною установкою, оскільки вона також відштовхується від аналізу внутрішньо психічного середовища / системи особистості в конструюванні соціальної реальності, демонструючи тим самим властиву їй психомірність. Для аналізу конструктивної роботи свідомості А. Щюц пропонує процедуру типізації, яка дозволяє сприймати соціальні взаємодії на основі вже наявного предзнання і попереднього досвіду, включаючи і мовний досвід. У концепції психомірності соціальної реальності за основу береться концепт “brain-psyche-mind/consciousness” / мозок-психіка-розум/свідомість” і його складники, які утворюють нову нелінійну макроцілісность (єдність в період життя людини), що діє як відкрите нелінійне складне середовище / система на основі принципу самоорганізації. В статті застосований психосинергетичний підхід до дослідження соціальної реальності, який дозволив виділити психомірність соціальної реальності як основну її рису, що демонструє її антропологічний характер. Результати дослідження. Концепція психомірності у соціально-філософській думці відкриває нові можливості для аналізу конструювання та функціонування соціальної реальності. Оскільки ця концепція за своїм охопленням і масштабом дозволяє значно розширити коло феноменів психічного життя людини, представляючи його як зміну різних динамічних станів, що реалізуються на різних рівнях психічного і соціального (в тому числі на інформаційно-ментально духовно-емоційному рівні), в порівнянні з «якісною соціологією» (теорії М. Вебера, А. Щюца), яка зосереджує увагу дослідника тільки на роботі свідомості, не враховуючи інших сфер психічного. Тоді як психіка в аспекті особистісного цілого / цілісності містить безліч структур-атракторів, що виражають рухливі особистісні цінності, переваги, спрямованості, «пам’ять станів» тощо, які навіть можуть не фіксуватися свідомістю в результаті соціальних стосунків людей, але за певних умов стають такими, що активно впливають. Поза тим вона має антропологічну спрямованість, що стає особливо актуальним в сьогоднішньому все більш роботизованому і «нелюдиновимірному» «цифро-соціумі». У зв’язку з цим концепція психомірності соціальної реальності дозволяє не тільки ставити теоретичні проблеми, що стосуються соціального життя людини, але й вирішувати практичні, спираючись на відповідні психосинергетичні методи і методики. The relevance of the study of social reality is now unquestionable, as it falls within the more controversial concepts of social philosophy and sociology. The definition of its meaning affects the object, topic and methods of research in these disciplines, which are multiparadigm precisely because they have a number of different approaches to interpreting and understanding the nature of social reality. The purpose of the article is to reveal the theoretical and methodological foundations of the concept of psycho-dimensionality of social reality, which represents a new anthropological approach to its study based on psycho-synergetics. The problem of research is related to “qualitative sociology”, the ideas of which were proposed by M. Weber, and supplemented and developed from the perspective of the phenomenological approach of A. Schütz. The latter, in his research on the phenomenology of sociology, showed how the internal work of consciousness is built on constitution and understanding of the social reality that surrounds man. According to phenomenological reduction, it is necessary to free yourself from conventional scientific concepts, constructions, etc., in order to return to the origins of internal work of consciousness, which manifests itself in situations of everyday reality. The concept of psychodimensionality of social reality, which we propose, is consistent with this fundamental premise, as it also proceeds from the analysis of the internal mental environment / system in the construction of social reality, by demonstrating her inherent psycho-dimensional nature. To analyze the constructive work of consciousness A.Schütz proposes a typification procedure that allows to perceive social interactions on the basis of already existing foreknowledge and previous experience, including linguistic experience. The concept of psycho-dimensionality of social reality is based on the concept of “brain-psyche-(mind-consciousness ...)” and its components, which form a new nonlinear macrocilicity (unity in the period of human life)acting as an open non-linear complex environment / system based on the principle of self-organization. The article adopts a psycho-synergistic approach to the study of social reality, which has made it possible to identify the psycho-dimensionality nature of social reality as its main feature, showing its anthropological character. Results of the study. The concept of psycho-dimensionality in socio-philosophical thought opens up new possibilities for analysis of the design and functioning of social reality. Since this concept, in terms of its scope and scale, makes it possible to expand considerably the range of phenomena of a person’s mental life, presenting it as a change in the various dynamic states realized at different levels of mental and social life (including at the information-mental spiritual-emotional level), compared to the “qualitative sociology” (theory M. Weber, A. Schütz), which focuses the researcher’s attention only on the work of consciousness, not taking into account other spheres of human life. Meanwhile, the psyche in the aspect of the personal whole/integrity contains a variety of attributor structures expressing movable personal values, preferences, orientation, “state memory” that may not even be recorded as a result of people’s social relationships, but under certain conditions become active influencers. Besides, it has an anthropological orientation, becomes especially relevant in today’s increasingly robotic and “non-humandimensional” “digital-society”. Therefore, the concept of psycho-dimensionality of social reality makes it possible not only to pose theoretical problems concerning the social life of the human being, but also to solve practical problems using appropriate psycho-synergistic methods and techniques. 2021-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/13304 Title: Феномен гендерної темпоральності в концептуалізаціях часу В. Брайсон Authors: Власова, Ольга Петрiвна Abstract: Актуальність дослідження феномену гендерної темпоральності зумовлена процесами суттєвої трансформації гендерної культури європейської спільноти. У ході аналітики було встановлено, що нині не існує остаточного розмежування між поняттями «час» і «темпоральність». У науковій літературі стверджується, що особистість є темпорально-організованим феноменом, а часовість розглядається як найважливіша обставина існування людини, яка характеризує її природу. Впровадження поняття «гендерна темпоральність» дозволяє не тільки виявити дуалістичну природу часу, але й наполягати на тому, що абсолютизувати розподіл часу на чоловічий і жіночий є помилкою, яка призводить до часових ухроній, тобто неіснуючих способів розуміння і використання часу. Мета дослідження – розкрити і піддати історико-філософському аналізу зміст, характер і роль гендерної категорії темпоральності в західноєвропейській філософії В. Брайсон. Методи та результати дослідження. У статті розглянуто формування концепту гендерної темпоральності в аналітиці політик часу В. Брайсон. Виокремлено теоретико-методологічні підходи та особливості застосування гендерних методологій у процесі розгортання аналітики гендерної темпоральності. Акцетовано увагу на характерних рисах трансформації думки дослідниці в процесі інтерпретації феміністичних уявлень про часовість людського буття. Наголошено на перевагах і недоліках феміністичних політик, зумовлених інтерпретацією темпоральності з позиції усталених у капіталістичних суспільствах політик часу. Темпоральність є способом організації людського співбуття як турботи. Саме «жіночий час» зазвичай ототожнюють з виявами етики піклування, називаючи його внутрішнім, часом репродукції, сім’ї і особистих відносин, називаючи жінку доглядальницею. «Чоловічий час» зазвичай розглядається як виробничий час, який оплачується. Відтак чоловік – це насамперед робітник. Акцентуючи увагу на непропорційному розподілі домашніх обов’язків між жінками і чоловіками, В. Брайсон підкреслює, що жіноча темпоральна дискримінація пов’язана з вторинністю приватної сфери, а також із недостатнім жіночим політичним представництвом, і все це суттєво впливає на умови оплачуваної зайнятості та домашньої роботи. Підтримуючи егалітаристські гендерні ідеї, наголосимо, що час не є гендерно нейтральним. Відтак дослідження гендерної темпоральності сприяють зміні гендерної культури сучасних суспільств. Purpose. The article represents the formation of the concept of gender temporality in the analytical policies of time given in V. Bryson’s research. The theoretical and methodological approaches are analyzed with the focus on the peculiarities of gender methodology in the process of the development of the analytical aspects of gender temporality. Problem. The characteristic features of the transformations of gender temporality in the interpretations of the feminist thought are accentuated with the bias on the time in the human existence. The advantages and disadvantages of feminist policies are stressed in the context of the interpretation of the phenomenon of temporality in the late capitalist politics of time. It is noted that at present there is no definite distinction between the “time” and the “temporality. In the scientific literature it is claimed that the individual is in fact a temporanally organized phenomenon, and the “timeness” is analized as the most inportant factor of the human being existence. Methods and Results.The introduction of the notion of “gender temporality” allows not only to define the dualistic nature of time but to stress that the “time distribution” as feminine and masculine facts is an error with the far- going consequence. Temporality is presented as a way of human relationships in “care”. It is the “feminine time” that is closely connected with the ethics of care, and it is often called the “inner time of reproduction”, the time of the family and interrelated personal lives. `Masculine time’ is offen called in the terms of the production, which means payment. Thus man is first and foremost the “working person”. Paying attention to the non-proportional distribution of the family and home duhes among men and women, V. Bryson stresses that the female temporal discrimination is connected with the subsidiary nature of the private sphere, and as a result – with the absence of women’s public representation. All mentioned above influences significantly the conditions of women’s family work and payment. It is claimed that “time” is not a gender neutral notion, moreover, the research of gender temporality is of great importance in the transformations of the gender cultures of the contemporary societies. 2021-01-01T00:00:00Z http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/13303 Title: Роль категоричного імперативу Канта у психіці людини Authors: Семенов, Ігор Сергійович Abstract: Актуальність теми. Сторона моральної проблематики досліджень І. Канта сьогодні стає максимально актуальною як для сучасного суспільства загалом, так і для української нації зокрема. В умовах руйнування моральних норм і цінностей, відсутності єдиних критеріїв моральної соціалізації важливість існування моральних законів виступає на перший план. Це підкреслює актуальність дослідження ролі категоричного імперативу Канта у психіці сучасної людини. Метою статті є визначення ролі категоричного імперативу Канта у психіці людини. Методи дослідження – використано загальнонаукові методи формальної логіки (аналізу, узагальнення, синтезу, порівняння, дедукції та оцінки наукового матеріалу). Також застосовувалися структурно-функціональний та аксіологічний методи. Результати дослідження. У статті досліджується сутність терміна «категоричний імператив». Проаналізувавши всі формулювання терміна «категоричний імператив» у контексті сучасного суспільства, ми визначили той, що найбільш чітко відображає його сутність. Адже сьогодні, у гонитві за матеріальним, люди забувають, що крім їх максими існують максими інших. І все частіше, реалізуючи свою суб’єктивну мету у задоволенні матеріальних потреб, людина може зрадити, обдурити й скривдити інших членів суспільства. Відзначено, що сучасна людина повинна пам’ятати, що її суб’єктивні максими не можуть бути загальними, і її завдання – упорядкувати їх і зробити максимально близькими до категоричного імперативу. Зроблено висновок, що в категоричному імперативі Канта змогли поєднатися зовнішній, суспільний і внутрішній, особистісний чинники у формуванні моральності окремої конкретної людини. Крім того, його концепція пояснює, чому люди, що належать до однієї морально-етичної системи, відрізняються своєю моральністю. У них зовсім не різна мораль, а різні максими, тобто різне наповнення моральних норм та вимог однієї морально-етичної системи. Relevance of the topic. The side of the moral issues of research I. Kant today becomes as relevant as a modern society as a whole, and for the Ukrainian nation in particular. In the conditions of destruction of moral norms and values, there are no single criteria for moral socialization, the importance of the existence of moral laws advocates the fore. This emphasizes the relevance of the research of the role of the categorical imperative of Kant in the psyche of a modern person. The aim of the article is to determine the role of the categorical imperative of Kant in the human psyche. Research methods: general scientific methods of formal logic (analysis, generalization, synthesis, comparison, deduction and science material assessment) were used. Also used structural and functional and axiological methods. Research results. The article examines the essence of the term “categorical imperative”. After analyzing all his formulation of the term “categorical imperative” in the context of modern society and the one that most clearly reflects its essence. After all, today, in pursuit of material, people forget that in addition to their maxims there are many others. And more often, realizing its subjective goal in satisfying material needs, a person can betray, deceive and shrink other members of society. It is noted that a modern person should remember that its subjective maxims cannot be general, and its tasks to arrange them and make the closest to the categorical imperative. It is concluded that in the categorical imperative of Kant was able to combine external, social and domestic, personal factors in the formation of morality of a particular individual. In addition, his concept explains why people belonging to one moral and ethical system are characterized by their morality. They do not have a different moral, but different maxims. That is, different filling of moral norms and requirements of one moral and ethical system. 2021-01-01T00:00:00Z