http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/145 2026-05-07T22:00:02Z 2026-05-07T22:00:02Z Кістечок, Р. П. Івасечко, О. Я. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/25242 2026-05-05T13:29:20Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Енергетичні стратегії країн Вишеградської Четвірки: порівняльний аналіз Authors: Кістечок, Р. П.; Івасечко, О. Я. Abstract: Стаття присвячена комплексному аналізу розробки та реалізації енергетичних стратегій країн Вишеградської групи (Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини) в умовах трансформації європейської кліматичної політики та зростання безпекових викликів у регіоні. Дослідження здійснюється з урахуванням цілей Європейського Союзу щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, імплементації Європейського зеленого курсу та необхідності гарантування стабільності енергопостачання в умовах геополітичної нестабільності. Проаналізовано ключові програмні документи держав V4, зокрема національні енергетичні та кліматичні плани, стратегії декарбонізації та програми модернізації енергетичної інфраструктури. Встановлено, що спільною рисою енергетичного переходу країн регіону є поступова відмова від вугілля, диверсифікація джерел і маршрутів постачання енергоресурсів, розвиток відновлюваних джерел енергії та використання природного газу як перехідного палива. Значну увагу приділено ролі атомної енергетики як інструменту забезпечення базового навантаження та зниження рівня викидів парникових газів. Водночас окреслено національні особливості, що зумовлені структурою енергобалансу, рівнем залежності від імпортних ресурсів, історичною роллю вугільної генерації та соціально-економічними чинниками. Проведено порівняльний аналіз ключових індикаторів енергетичної політики, зокрема частки ВДЕ, обсягів ядерної генерації, темпів скорочення викидів і показників енергоефективності. Окреслено основні виклики подальшої трансформації – потребу в масштабних інвестиціях, ризики енергетичної бідності, необхідність технологічної модернізації та узгодження національних стратегій із загальноєвропейськими цілями сталого розвитку. The article is devoted to a comprehensive analysis of the development and implementation of the energy strategies of the Visegrad Group countries (Poland, the Czech Republic, Slovakia, and Hungary) in the context of the transformation of European climate policy and increasing security challenges in the region. The study is carried out taking into account the European Union's goals of achieving climate neutrality by 2050, the implementation of the European Green Deal, and the need to guarantee the stability of energy supply in conditions of geopolitical instability. Key policy documents of the V4 states are analyzed, including national energy and climate plans, decarbonization strategies, and energy infrastructure modernization programs. It is established that a common feature of the energy transition in the region's countries is the gradual phase-out of coal, diversification of energy sources and supply routes, development of renewable energy sources, and the use of natural gas as a transition fuel. Significant attention is paid to the role of nuclear energy as a tool for ensuring base load and reducing greenhouse gas emissions. At the same time, national characteristics are outlined, which are determined by the structure of the energy balance, the level of dependence on imported resources, the historical role of coal generation, and socio-economic factors. A comparative analysis of key energy policy indicators is conducted, in particular, the share of renewables, nuclear generation volumes, rates of emission reduction, and energy efficiency indicators. The main challenges of further transformation are outlined: the need for large-scale investments, the risks of energy poverty, the necessity for technological modernization, and the alignment of national strategies with pan-European sustainable development goals.

2026-01-01T00:00:00Z Кан, Ден Сік Семеніст, І. В. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/25241 2026-05-05T13:22:36Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Азіатські реформи: формула успіху Китаю Authors: Кан, Ден Сік; Семеніст, І. В. Abstract: Метою дослідження є аналіз причин успіху Китаю, а також основних проблем, які існують у країні на сучасному етапі. Сьогодні не є секретом те, чому Китай є таким популярним у багатьох країнах світу: зокрема в Південній Америці, Африці та Центральній Азії. Китай сміливо діє на основі проведення політики гуманного імперіалізму заснованого на чотирьох аспектах дипломатичної та прагматичної стратегії: незалежність та самостійність, активність та економічна дипломатія. Посилення позиції Китаю у світі відбувається у контексті протистояння двох світових лідерів – США та Китаю. Водночас, поряд із успіхом, Китай стикається з низкою серйозних викликів, які потребують термінового вирішення. Методологія статті спирається на використання системного методологічного підходу. Також застосовані елементи історично-порівняльного та юридичного методологічного підходів. Наукова новизна. На основі аналізу доступних джерел була визначена формула економічного успіху Китаю, виклики, які стоять перед Китаєм та шляхи можливого розвитку Китаю. Результати дослідження. Визначено, що ключовим чинником успіху Китаю є стратегія м’якої прагматичної дипломатії. Аналіз проблем, які має Китай і шляхи їх вирішення. У статті досліджуються причини виникнення економічної кризи в Китаї, крах бетонних банків і трастових компаній, збанкрутування банківських систем. Усі ці фактори призвели до спаду економіки Китаю. Падіння китайської економіки – це не локальна проблема, а світова, тому що існує принцип глобальних взаємозалежностей. Створення Шанхайської організації співробітництва (ШОС), створення Азійського банку інвестиційно-інфраструктурно розвитку (AIIB), активність міжнародної організації БРІКС – все це ознаки помірного виходу з кризової ситуації з боку уряду Китаю. Китай в рамках стратегічної боротьби з США намагається створити потужні азійські об’єднання під назвою Азійської Спільноти. Але проблема полягає в тому, що не всі азійські країни вірять у міжнародний порядок під назвою «гармонійні відносини по китайськи». The purpose of this article is to analyze China's success and existing problems. Today, it is no secret why China is so popular in many countries around the world, particularly in South America, Africa, and Central Asia. China confidently acts on the basis of a policy of humane imperialism founded on four aspects of diplomatic and pragmatic strategy: independence and autonomy, activity, and economic diplomacy. The strengthening of China's position in the world is taking place in the context of confrontation between two world leaders – the US and China. But alongside its success, China faces many challenges that need to be addressed urgently. The methodology of the article is based on the use of a systematic methodological approach. Elements of historical-comparative and juridical methodological approaches are also applied. Scientific novelty. Based on the analysis of available sources, this paper identifies the formula of China's economic success, the challenges China faces, and possible ways for China's development. Research results. It has been concluded that the key factor in China's success is its strategy of soft pragmatic diplomacy. Analysis of China's problems and ways to solve them. The article examines the causes of the economic crisis in China, the collapse of concrete banks and trust companies, and the bankruptcy of banking systems. All these factors led to the downturn of the Chinese economy. The decline of the Chinese economy is not a local problem, but a global one, because there is a principle of global interdependence. The creation of the Shanghai Cooperation Organization (SCO), the establishment of the Asian Infrastructure Investment Bank (AIIB), and the activity of BRICS are all signs of a gradual recovery from the crisis on the side of the Chinese government. As part of its strategic rivalry with the United States, China is attempting to create powerful Asian alliances under the name of the Asian Community. However, the difficulty lies in the fact that not all Asian countries believe in an international order based on «harmonious relationship in the Chinese way».

2026-01-01T00:00:00Z Демʼянчук, О. П. Жевлакова, Х. К. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/25240 2026-05-05T13:14:50Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Прояв інкременталізму та обмеженої раціональності в політиці реагування Європейського Союзу на агресію Росії (2022–2025) Authors: Демʼянчук, О. П.; Жевлакова, Х. К. Abstract: Рішення Ради Європейського Союзу про накладання санкцій на ряд осіб та підприємств енергетичного, оборонного, фінансового та інших секторів пов’язаних з РФ, у період 2014-2022 років і після повномасштабного вторгнення характеризуються частковістю й обмеженістю дії. З позиції теорії обмеженої раціональності Герберта Саймона та теорії інкрементального ухвалення політичних рішень Чарльза Ліндблома у статті пояснюється, що це зумовлено обмеженістю інформації про поточну ситуацію, можливі варіанти реагування та очікувані результати й наслідки рішень. Метою дослідження є обґрунтувати, що прийняття рішень близьких до статус кво, в контексті агресії РФ не є проявом ірраціональності чи неефективності, а являють собою логічні і виважені рішення політичного актора в умовах правової та фінансової невизначеності. Актор унеможливлює ризики катастрофічних наслідків, водночас зберігаючи рух у прийнятті політичних рішень за відсутності чітко окреслених кінцевих цілей. Актуальність дослідження полягає у заповненні наукової прогалини, яка зумовлена відсутністю досліджень з поєднанням теоретичних моделей прийняття рішень у публічній політиці (обмеженої раціональності та інкременталізму) та емпіричним аналізом публічної політики реагування ЄС на агресію РФ, інструментом якої є замороження російських активів. Крім того, робота пропонує теоретично та емпірично обґрунтоване переосмислення та пояснення внутрішньої логіки обережного та покрокового підходу у структурі санкційної політики ЄС, які пропонують альтернативний погляд на, здавалося б, невисоку дієвість і нелогічність дій. У роботі проаналізовано умови політичного середовища та політичні рішення, розроблені з часовою та інформаційною обмеженістю; досліджено еволюцію санкційних пакетів ЄС (2022–2025 рр.) та охарактеризовано їх видозміни, виявляючи характер інкременталізму; продемонстровано взаємозв’язок між теорією обмеженої раціональності та інкрементальним підходом ухвалення політичних рішень. Зроблено висновок, що поведінка ЄС під час реагування на повномасштабне російське вторгнення, яка характеризується незначними змінами, є раціональною в умовах обмеженої раціональності. The decisions of the European Union to impose sanctions on individuals and entities associated with Russian Federation in the energy, defense and financial sectors throughout 2014–2022 and after the full-scale invasion are characterised by partiality and some limitations in action. The perspective of Herbert Simon’s bounded rationality theory and Charles Lindblom’s theory of incremental decision-making explains that it is caused by the informational limitations regarding the current situation, possible response options, expected outcomes and consequences of decisions. The study aims to substantiate that the decision-making close to the status quo as a reaction to Russia`s aggression is not a manifestation of irrationality or inefficiency, but serve as logical decisions amid legal and financial uncertainty. The decision maker prevents the risks of catastrophic consequences, while maintaining the progress in the political decision-making process under the conditions when end goals are not clearly defined. The relevance of the study lies in filling the scientific gap caused by lack of the reasearch combining theorethical decisionmaking models in public policy (bounded rationality and incrementalism) with the empirical analysis of EU response on Russia`s aggression policy with the freezing of Russian assets as its tool. Moreover, the paper proposes theoretically and empirically justified rethinking and explanation of the internal logic of careful, step-by-step approach in the EU sanction policy structure, suggesting an alternative viewpoint to the impression of low effectiveness. In the article, the conditions of political environment and decisions, developed with limited time and information are analyzed; The evolution of EU sanctions packages (2022–2025) is examined and their modifications are charachterized, highlighting the incrementalism; The link between the theory of bounded rationality and the incremental approach to political decision-making is demonstrated. It is concluded that the minor changes in EU`s behavior reflect rationality within bounded rationality conditions as a response to Russia`s aggression.

2026-01-01T00:00:00Z Горбачов, А. В. Логовський, І. М. http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/25239 2026-05-05T13:03:31Z 2026-01-01T00:00:00Z

Title: Китайська ініціатива «Один пояс – один шлях» як інструмент трансрегіональної інтеграції на регіональні порядки Азії та Африки Authors: Горбачов, А. В.; Логовський, І. М. Abstract: Актуальність дослідження зумовлена трансформацією китайської ініціативи «Один пояс – один шлях» (BRI) з регіонального проєкту на потужний геоекономічний інструмент, що впливає на архітектоніку міжнародних відносин. В умовах загострення глобальної конкуренції BRI позиціонується як альтернативна модель глобалізації, що кидає виклик західним інституціям, особливо в Азії та Африці, де наслідки її імплементації потребують глибокого порівняльного аналізу через різноманітність політичних режимів та рівнів розвитку. Мета статті полягає у комплексному аналізі ініціативи «Один пояс – один шлях» як інструменту трансрегіональної інтеграції та визначенні її впливу на формування і трансформацію регіональних порядків у Азії та Африці. Методологічну основу становить поєднання системного, неореалістичного та інституційного підходів. Використано комплекс методів: системний та порівняльно-політологічний аналіз, інституційний аналіз, метод кейс-стаді, аналіз зовнішньополітичних документів та тріангуляція даних. Результати дослідження засвідчили, що BRI еволюціонувала від інфраструктурного проєкту до цілісної парадигми, яка охоплює економічні, політичні та безпекові аспекти. Її концептуальне підґрунтя базується на ідеї «Спільноти спільної долі людства», а інституційна архітектура – на мережевій структурі «комплексного білатералізму» та нових фінансових механізмах. Вплив на Азію є глибоким, але диференційованим: від поглиблення стратегічного партнерства з Пакистаном до інтеграції країн Центральної Азії та політики хеджування країн АСЕАН. В Африці, де обсяг інвестицій сягнув 390 млрд доларів, проєкти BRI створюють дихотомію між можливостями подолання інфраструктурного розриву та новими формами боргової, технологічної і політичної залежності. На трансрегіональному рівні BRI стимулює формування «біполярного мультилатералізму», кидаючи виклик традиційним західним структурам та пропонуючи країнам Глобального Півдня альтернативну модель економічної взаємодії без нав’язування політичних чи культурних норм, що робить її привабливішою порівняно з традиційною моделлю глобалізації. Relevance of the study is determined by the transformation of the Chinese "Belt and Road" Initiative (BRI) from a regional project into a powerful geoeconomic instrument influencing the architectonics of international relations. In the context of heightened global competition, the BRI is positioned as an alternative model of globalization that challenges Western institutions, particularly in Asia and Africa, where the consequences of its implementation require in-depth comparative analysis due to the diversity of political regimes and levels of development. The aim of the article is a comprehensive analysis of the "Belt and Road" Initiative as an instrument of transregional integration and the determination of its impact on the formation and transformation of regional orders in Asia and Africa. The methodological framework combines systemic, neorealist, and institutional approaches. A set of methods was employed: systemic and comparative political analysis, institutional analysis, the case study method, analysis of foreign policy documents, and data triangulation. The research findings indicate that the BRI has evolved from an infrastructure project into a comprehensive paradigm encompassing economic, political, and security aspects. Its conceptual foundation rests on the idea of a "Community with a Shared Future for Mankind," while its institutional architecture is based on the network structure of "complex bilateralism" and new financial mechanisms. The impact on Asia is profound yet differentiated: ranging from deepening the strategic partnership with Pakistan to integrating Central Asian countries and the hedging policies of ASEAN nations. In Africa, where investment volumes have reached $390 billion, BRI projects create a dichotomy between opportunities to bridge the infrastructure gap and new forms of debt, technological, and political dependence. At the transregional level, the BRI stimulates the formation of "bipolar multilateralism," challenging traditional Western structures and offering countries of the Global South an alternative model of economic interaction without imposing political or cultural norms, making it more attractive compared to the traditional model of globalization.

2026-01-01T00:00:00Z