http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/11875 2026-04-05T01:53:36Z 2026-04-05T01:53:36Z Гончарук, Валерій Петрович Салтовський, Олександр Іванович http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/14733 2022-04-26T10:31:37Z 2021-01-01T00:00:00Z

Title: Етнічне й соціальне в поглядах М. Драгоманова та його вплив на формування національної ідентичності Authors: Гончарук, Валерій Петрович; Салтовський, Олександр Іванович Abstract: Investigated here are the peculiarities of the interpretation of the Ukrainians’ national identity social and ethnic components’ in the political theory of the prominent scientist and public figure Mykhaylo Drahomanov, whose ideas had a strong influence on the political discourse not only in Ukraine and Russia, but throughout Europe. In order to reveal this problem, the author of the article examines the philosopher’s interpretation of such a specific feature of the Ukrainians as the loss of political elite and also the elite status of the society, liberalism as the basis of its socio-political theory, the impact of his views on the nature and the results of the Ukrainian Revolution of 1917=1921. It is also defined the scientists’ analysis of the history of the people as a basis for developing projects for the future of the country. For M. Drahomanov any manifestations of national exclusivity, attempts to solve the “Ukrainian question” outside the framework of social emancipation, especially the working strata of society, are unacceptable. It is emphasized that for the philosopher the educated strata of the Ukrainian society, the intelligence, had to become the leaders of progressive ideas of social and national liberation, national identity. Attention is paid to the fact that for M. Drahomanov the idea of ethnic nationalism is acceptable for enslaved peoples at the stage of their struggle against violence and restrictions on the national grounds by the elite of politically dominant nations. At the same time the national state is not the goal of the Ukrainian movement for the philosopher, as his understanding of the meaning of the world political process implies the transition of mankind to stateless existence and the ability to satisfy the national and cultural needs of the individuals without obligatory gaining independence by all nations. Drahomanov’s ideas about the social and ethnic components of national self-identification had a significant impact on the formation of the modern Ukrainian nation, the position of the political leaders of the Ukrainian People’s Republic and provoked lively discussions in assessing its consequences and causes of the defeat. Стаття присвячена аналізу особливостей трактування проблеми соціального та етнічного складників національної ідентичності українців в політичній теорії видатного вченого і громадського діяча Михайла Драгоманова, чиї ідеї справили потужний вплив на політичний дискурс не лише в тогочасних Україні та Росії, але на всьому Європейському континенті. Для розкриття поставленої проблеми в даній розвідці розглядаються питання трактування мислителем такої специфічної риси українського народу, як втрата політичної еліти та безелітний стан суспільства, лібералізму як основи його соціально-політичної теорії, вплив його поглядів на характер і результати Української революції 1917–1921 рр. Розкривається також визначення вченим аналізу історії народу як основи для розробки проектів майбутнього країни. Для М. Драгоманова є неприйнятними будь-які прояви національної виключності, спроби розв’язання «українського питання» поза рамками соціальної емансипації перш за все працюючих прошарків суспільства. Наголошується, що для мислителя саме освічені прошарки українського суспільства, інтелігенція мали стати провідниками прогресивних ідей соціального і національного звільнення, національної ідентичності. Звертається увага на те, що для М. Драгоманова ідея етнічного націоналізму є припустимою для поневолених народів на етапі їх боротьби проти насильства та обмежень за національною ознакою з боку еліти політично пануючих націй. Водночас національна держава не є для мислителя метою українського руху, оскільки його розуміння сенсу світового політичного процесу передбачає перехід людства до бездержавного існування і можливість забезпечення національно-культурних потреб індивідів без обов’язкового здобуття всіма народами державної самостійності. Драгоманівські ідеї про соціальний та етнічний компоненти національної самоідентифікації мали значний вплив на формування модерної української нації, позиції політичних провідників Української Народної Республіки та викликали жваві дискусії при оцінці її наслідків та причин поразки.

2021-01-01T00:00:00Z Татакі, Дмитро Дмитрович http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/14732 2022-04-26T10:28:51Z 2021-01-01T00:00:00Z

Title: Сучасний стан співробітництва між Китаєм та країнами Африки: інвестиційний аспект Authors: Татакі, Дмитро Дмитрович Abstract: The article examines the issues of the Sino-African cooperation in the context of the development of investment ties. The relevance of the topic is due to the growing role of African countries in China’s foreign policy due to the need to seek access to resources, support the development of productive capacity, the implementation of global leadership strategies and other motives. The aim of the article is to analyze the current state of the Sino-African cooperation in the context of investment policy. The following general scientific methods were used in the research process: comparative and system analysis, systematization. The results of the study showed an increase in China’s investment activity in Africa. Of particular interest is the growth of investment from China, even during the David19 pandemic, which confirms the significant interest of China in its presence on the continent. It is substantiated that the main component of the model of China’s influence on the African continent is economic, in particular investment. This model of China’s external presence on the continent is radically different from that of the United States, which has virtually lost economic leadership on the continent since the mid-2000s. The main stages in the development of China’s investment policy in African countries, starting with investments in the energy sector and ending with the creation of joint ventures, free economic zones, have been identified. It is argued that, in contrast to US policy, China is building relations with African countries on the principles of economic assistance, deliberate demonstration of non-interference in domestic politics, equality and trust. At the same time, the article focuses on the ambiguity of the results of China’s presence in Africa, due to the consideration of the country’s foreign policy in the light of neocolonialism, which is defined as a policy of increasing inequality of interests, injustice in the distribution of cooperation. The article systematizes the main approaches to determining the role of China on the continent. It is substantiated that the current state of development of international relations, insufficient realization of potential in cooperation form significant preconditions for further development of China’s presence in African countries. У статті досліджена проблема співробітництва між Китаєм та країнами Африки в контексті розвитку інвестиційних зв’язків. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі країн Африки у зовнішньоекономічній політиці Китаю внаслідок необхідності пошуку ним доступу до ресурсів, підтримки розвитку виробничого потенціалу, реалізації стратегії глобального лідерства та з інших мотивів. Метою статті є аналіз сучасного стану співробітництва Китаю та країн Африки в контексті реалізації інвестиційної політики. У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: компаративний та системний аналіз, систематизація. Результати дослідження продемонстрували зростання інвестиційної активності Китаю у країнах Африки. Особливий інтерес становить зростання обсягів інвестицій з Китаю навіть у період пандемії Сovid-19, що підтверджує значний інтерес з боку Китаю до присутності на континенті. Обґрунтовано, що основною складовою частиною моделі впливу Китаю на африканському континенті є саме економічна, зокрема інвестиційна, зацікавленість. Така модель зовнішньої присутності Китаю на континенті кардинально відрізняється від моделі США, які з середини 2000-х рр. практично втратили економічне лідерство на континенті. Визначено основні етапи у розвитку інвестиційної політики Китаю в африканських країнах (починаючи від інвестицій у енергетичний сектор і закінчуючи створенням спільних підприємств, вільних економічних зон). Обґрунтовано, що, на противагу політиці США, Китай будує взаємозв’язки з країнами Африки на принципах економічної допомоги, демонстрації невтручання у внутрішню політику країн, рівності та довіри. У статті акцентовано увагу на неоднозначності результатів присутності Китаю у країнах Африки. Це зумовлено розглядом зовнішньої політики країни у світлі неоколоніалізму, який визначено як політику посилення нерівнозначності інтересів, несправедливості у розподілі прибутків від співробітництва. У статті систематизовано основні підходи до визначення ролі Китаю на континенті. Обґрунтовано, що сучасний стан розвитку міжнародних відносин, недостатня реалізація потенціалу у співробітництві формують значні передумови для подальшого розвитку присутності Китаю у країнах Африки.

2021-01-01T00:00:00Z Перфільєва, Анастасія Олександрівна http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/14731 2022-04-26T10:26:25Z 2021-01-01T00:00:00Z

Title: Лідерство у міжнародних відносинах: теоретико-концептуальний вимір Authors: Перфільєва, Анастасія Олександрівна Abstract: The relevance of the research topic is proved by the new realities of international politics, which appear in the form of global transformation caused by the simultaneous influence of regionalization and globalization that define trends of the modern political process in the world. In these realities, leadership appears qualitative characteristic of international relations, which plays a structural role and has a fundamental impact on the ability of international relations to adapt and transform in a constantly changing environment. The article considers the theoretical foundations of the concept of “leadership in international relations” given the role of leadership in shaping the structure of the international relations system. The aim is to provide a theoretical and conceptual justification of the “leadership in international relations” concept. The study is based on an interdisciplinary approach with the use of systematic analysis and structural and functional evaluation as well. The discourse of leadership in international relations in modern political science is closely linked to the formation of poles and centers of power in the world politics. The disappearance or emergence of new poles has been a direct manifestation of leadership practices in the international environment. Leadership in international relations is defined as the ability of actors to influence processes in the international environment in order to streamline and regulate them. It is offered to distinguish individual (mono, impersonal, typical), collective, structural and behavioral types of leadership in international relations. The stability or instability of the system, the specifics of its functioning depend on the number of leaders, the peculiarities of the relationship between them and other actors in international relations. It is emphasized that the phenomenon of leadership becomes especially important in the study of regulatory processes in the international arena. The study of the phenomenon of leadership in international relations allows to create a foundation for further study of the problems of regulation of international relations and to predict the course of events in the international environment. Incomplete transformation of the system of international relations at the current stage allows for making a forecast of further modification of leadership in international relations. Актуальність теми дослідження зумовлена новими реаліями міжнародної політики, які постають у вигляді глобальної трансформації, що є наслідком одночасного впливу регіоналізації і глобалізації як визначальних тенденцій сучасного світового політичного процесу. У цих реаліях лідерство постає якісною характеристикою міжнародних відносин, яка відіграє структуроутворюючу роль і має принциповий вплив на можливості системи міжнародних відносин до адаптації та трансформації в умовах постійних змін. У статті розглядаються теоретичні основи поняття «лідерство у міжнародних відносинах» з огляду на роль лідерства у формуванні структури системи міжнародних відносин. Мета статті – здійснити теоретико-концептуальне обґрунтування змісту поняття «лідерство у міжнародних відносинах». Дослідження було виконане на основі міждисциплінарного підходу з використанням системного та структурно-функціонального аналізу. Дискурс лідерства у міжнародних відносинах в сучасній політичній науці тісно пов’язаний з питаннями становлення полюсів (центрів сили) світової політики. Зникнення або поява нових полюсів є прямим проявом лідерських практик у міжнародному середовищі. Лідерство у міжнародних відносинах визначається як здатність суб’єктів впливати на процеси у міжнародному середовищі з метою їх впорядкування та регулювання. Можливими є індивідуальні (одноособові, неперсоніфіковані, типові), колективні, структурні та поведінкові типи лідерства у міжнародних відносинах. Від кількості лідерів, особливостей взаємин між ними та іншими суб’єктами міжнародних відносин залежить стабільність або нестабільність системи, специфіка її функціонування. Підкреслюється, що феномен лідерства набуває особливого значення під час вивчення процесів регулювання відносин на міжнародній арені. Саме вивчення феномену лідерства у міжнародних відносинах дозволяє створити фундамент для подальшого дослідження проблем регулювання міжнародних відносин і здійснити прогноз перебігу подій в міжнародному середовищі. Незавершеність трансформації системи міжнародних відносин на поточному етапі дозволяє передбачати подальшу модифікацію лідерства у міжнародних відносинах.

2021-01-01T00:00:00Z Бабіна, Валентина Олександрівна Чістякова, Ірина Миколаївна Chistiakova, I. M. Babina, Valentyna Oleksandrivna http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/14730 2025-06-24T13:12:46Z 2021-01-01T00:00:00Z

Title: Становлення західноєвропейської дипломатії у Нову добу Authors: Бабіна, Валентина Олександрівна; Чістякова, Ірина Миколаївна; Chistiakova, I. M.; Babina, Valentyna Oleksandrivna Abstract: In modern conditions, when permanent political confrontations and local wars continue in the world, the problem of lack of scientific intelligence, in which the topical problem of interaction between nation-states and non-governmental organizations is studied, is becoming more acute; international relations and features of cooperation in the political and economic spheres at different stages of human civilization. The article explores different approaches to the interpretation of the concept of “diplomacy” and “diplomat”, its meaningful evolution and modern characteristics in the scientific literature. Peculiarities of formation of modern attributes of diplomacy (embassy, diplomatic etiquette, diplomatic protocol, diplomatic service, Ministry of International Affairs, international law) are analysed. To achieve this goal, a systematic approach, structural and functional method was used; the method of symbolic interactionism. It has been found that in today’s globalized world, governments pursue international policies, have foreign relations, and have diplomatic missions in other countries. However, the origins of the modern system of international relations, the institution of diplomacy, traditions and foundations of diplomatic etiquette have emerged in modern times in Western European countries. The key role of diplomacy in the foreign policy of the world is undeniable. After all, a wellconstructed diplomatic strategy and tactics can help prevent wars and the decline of states and international catastrophes. In today’s globalized world, diplomacy is an effective tool through which the state can protect its national interests in the international arena. The concept of “diplomacy” has no single definition, it is understood as: the art of reaching an agreement between states; negotiations to resolve the conflict, an alternative to war; a form of non-competitive interaction to achieve the best results in a joint project; a set of peaceful practices, institutions and discourses that are crucial to understanding the historical evolution of the functions and norms of the international system; the dialogue that governments use to sail to foreign countries; a specific system of structured communication between two or more parties (states, unions of states, etc.). The ceremonial procedures of the Italian city-states and the French court during the reign of King Louis XIV had a significant influence on the formation of modern diplomatic etiquette. The principles of international law were laid down in the Netherlands. Thus, the formation of modern diplomacy was influenced by almost all the leading Western European states of the New Age. У сучасних умовах, коли у світі тривають перманентні політичні протистояння та локальні війни, все гострішою стає проблема нестачі наукових розвідок, в яких досліджуються актуальні проблеми взаємодії національних держав і неурядових організацій, проблеми міжнародних відносин та особливості співробітництва у політичній й економічній сферах на різних етапах існування людської цивілізації. У статті досліджено різні підходи щодо трактування поняття «дипломатія» та «дипломат», їх змістову еволюцію та сучасні характеристики у науковій літературі. Проаналізовано особливості становлення сучасних атрибутів дипломатії – посольства, дипломатичного етикету, дипломатичного протоколу, дипломатичної служби, міністерств міжнародних справ різних держав, міжнародного права. Для досягнення поставленої мети був використаний системний підхід, структурнофункціональний метод, а також метод символічного інтеракціонізму. З’ясовано, що в сучасному глобалізованому світі уряди держав проводять міжнародну політику, мають зовнішні відносини та дипломатичні представництва в інших державах. Проте витоки сучасної системи міжнародних відносин, інституту дипломатії, традиції та основи дипломатичного етикету виникли у Нову добу в західноєвропейських державах. Ключова роль дипломатії у зовнішній політиці держав світу є незаперечною, адже правильно побудована дипломатична стратегія та тактика може сприяти запобіганню війн та занепаду держав і міжнародних катастроф. У сучасному глобалізованому світі дипломатія є ефективним інструментом, за допомогою якого держава може захищати свої національні інтереси на міжнародній арені. Поняття «дипломатія» не має єдиного визначення. Під цим поняттям розуміють: мистецтво досягнення домовленості між державами; переговори з метою вирішення конфлікту, альтернативу війні; форму неконкурентної взаємодії для досягнення найкращих результатів у спільному проєкті; набір мирних практик, інститутів і дискурсів, які мають вирішальне значення для розуміння історичної еволюції функцій та нормативів міжнародної системи; діалог, який уряди використовують для пливу на іноземні держави; специфічну систему структурованого спілкування між двома або більше сторонами (державами, союзами держав тощо). Значний вплив на формування сучасного дипломатичного етикету справили процедури церемоніалу італійських міст-держав та французького двору за правління короля Людовика XIV. Засади міжнародного права були закладені у Голландії. Отже, на формування сучасної дипломатії здійснили вплив майже всі провідні західноєвропейські держави Нової доби.

2021-01-01T00:00:00Z